КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

Дивимось українське
«Старша дочка» (режисер Наталія Ковальова, 15 хв.): до колишнього моряка
Костянтина Івановича Тригубенка (Сергій Романюк, який чомусь у каталозі
названий Миколою Безугловим) приїздить красуня-донька (Ольга Сумська),
про існування якої він і гадки не мав. Старий бідолаха тягне біду десь на околиці
Одеси, на Овражиній вулиці, не може знайти порозуміння з галасливою
дружиною Симою, донька їхня — «безпутна Любка» зникла, залишивши
батькам свого сина — хворобливого онучка Альошку.
Як відомо, все на світі невипадкове. Виявляється, таке пропаще життя
Костянтина Івановича є своєрідною спокутою давно забутого вчинку (карма,
якщо хочете). Багато років тому він злякався відповідальності та обтяжливого
статусу батьківства. Тепер прийшов час каяття та спокутування. Ангел
помсти постав в образі нереально красивої жінки, одягненої наче з обкладинки
гламурного журналу, гарної та успішної дами, та ще й розумної до нестями
(вона відомий лікар-офтальмолог). Добра леді тактовно залишає
батькові гроші на обновки для його внучка-байстрючонка Альошки, остаточно
вразивши свого родителя широтою душі. А ще красуня розповідає (що
зовсім не «по-кіношному») історію свого успішного життя, яке пройшло без
його, старого невдахи, участі. Відтак Костянтину Івановичу залишається
шкодувати і сумувати при розставанні під акомпанемент пісні з повчальними
словами: «Не зраджуй себе!».
Варто згадати фільм «Жодних проблем» (23 хв.) Володимира Дощука,
автора, що встиг зарекомендувати себе комедіографом («Кому не спиться
в ніч глуху»). Поштовхом до нової роботи стало щире захоплення ексцентричними
комедіями часів Великого німого. Обіцяна глядачеві «сучасна кольорова
музична адаптація» зразків такої ексцентрики мала вилитися у «веселу
народну драму з численними гегами, трюками, погонями та бійками».
Гегів, трюків та бійок насправді автор не пошкодував (що було, те було!),
проте замість алюзій до німих ексцентричних комедій, фільм викликає асоціації
з цілком сучасною клоунадою «Маски-шоу» або групи «Арт-обстріл».
Видається, режисера підвело бажання зробити кілька додаткових кроків «на
зустріч» глядачеві.
Та чи завжди наявність кола зацікавлених «споживачів» того чи іншого
екранного продукту може слугувати виправданням його створення? Чи
не стає заспокійлива формула своєрідним заохоченням кінематографічної
«графоманії», яка (по аналогії з літературною) є елементом самовиразу
та самоствердження автора за допомогою тексту. «На виході» передбачається
«продукт» у вигляді фільмів, ознаки яких: безпорадність, естетичне убозтво,
часто — хизування маргінальною темою. Саме під ці визначення підпадає
повнометражний ігровий фільм Камера 6/13» (Андрій Багатий, 65 хв. DVD).
205