КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

Ірина Зубавіна
слідок звички до фрагментарного мислення сучасне кліпмейкерство не спроможне
знайти наскрізного світоглядного сюжету, відтак, пов’язує найвиразніші
образні прийоми насамперед з технікою й технологією. Звертаючись
до архаїчних міфологічних кодів, «оранжирує» їх у відповідності до індивідуальних
смаків. Без особливої синтаксичної логіки обробляє сюжет за сюжетом:
розтягуючи або стискаючи час, деформуючи простір, спотворюючи
фізіогматику та моторику дійових осіб, поєднуючи непоєднуване (наче в дурному
сні) — така-собі «знавісніла міфологія» (рос. термін «всбесившаяся
мифология» належить доктору філології Марині Нови ковій).
«Під столом» (Михайло Мальцев, 4 хв., 15 сек.) — кліп на однойменну
пісню гурту «Ступени» показує людину в потоці буденного життя, що нагадує
замкнене коло, проте поміркований герой, схоже, не поспішає порвати
з минулим заради невизначеності майбутнього. Ця учнівська робота студента
Київського міжнародного університету (майстерня В. Чубасова) дивним
чином поєднує провідні пластичні мотиви панорами 2005–2006 років: пара
танцює танго (рука в руці). Вона — у пурпурному, напіввідкриті вуста, двері
ліфту зачиняються, вуста та циферблат годинника накладаються подвійною
експозицією. Дорожня смуга, хмари, очі, вуста. Стрілки годинника дають
зворотній хід: танець, очі, обличчя, губи, Його обличчя, Її обличчя, ліфт,
вуста; Він, Вона та непомітний час — наче розгойдується маятник годинника
спогадів: машини, хмари, рейки, а потім — те саме у зворотному порядку.
Можна припустити, що персонаж «перебравши», опинився у місці, визначеному
у назві пісні. Глядач має вибір: або солідаризуватися з «ліричним
героєм», сприйнявши ритмічну зміну його спогадів або ж відмовитися від
подібної медитативної практики.
* * *
Діагностуючи стан вітчизняного кіно першого десятиліття ХХІ ст.,
важко не помітити, що кінематограф небезпечно вражений вірусом телебачення,
концептом «малого екрану», який замість теорії монтажу задовольняється
практикою колажу.
Оскільки ускладнення техніки водночас супроводжувалось зменшенням
ваги знімального обладнання, тепер можна обійтися цифровою камерою
там, де колись треба було знаряджати експедицію. Російській дослідник
кіно Сергій Добротворський порівнював володаря легкої (як вічне перо) камери
з «божевільним кулеметником», який бігає та знімає все, що трапиться
на очі. Це новий ступінь свободи. Отже, людина з відеокамерою принципово
відрізняється від «людини з кіноапаратом». Показуючи світ абсолютно інди-
208