КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

Кінематограф початку ХХІ століття
робота (оператор заявлений як Павло Архангел) і сучасний радикальний
монтаж видаються головними складовими художності картини. Претендують
на це ще й численні кінематографічні алюзії: енергійна «гра в теніс» без
м’яча відсилає до «Фотозбільшення» Мікеланджело Антоніоні; погляд з глибини
колодязя на обличчя асенізатора викликає асоціації з відомим сном
Івана з «Іванова дитинства» Андрія Тарковського; зустріч персонажів, знята
через чавунне плетення брами — «привіт» «Суворому юнакові» Абрама
Роома; багаторазові повтори текстів та рефрени нагадують особливості
авторського стиля Кіри Муратової.
Спочатку видається, що фільм імітує відчуття наркотичного драйву або
стан алкогольного деліріуму. Вочевидь, «фішка» автора міститься у тому,
аби подати свідомість постнаркотичного стану у формах самої свідомості
— хворої та неадекватної. Отже, на повноту сприйняття, радше за все,
можуть претендувати лише «експерти» під впливом «косячку» або «марочки»,
як пожартував режисер під час одного телевізійного ток-шоу. Non
comments…
При цьому наступний фільм Олександра Шапіро «Путівник» (2004) був
не тільки представлений на Форумі нового кіно в межах Міжнародного
Берлінського кінофестивалю, а й мав кінотеатральний прокат в Україні —
тиждень йшов з аншлагами в кінотеатрі «Жовтень». Що насправді вражає
у «феномені Шапіро», так це «пробивна здатність» і продуктивність позбавленого
комплексів режисера. На тлі кризи «малокартиння», від якої зазвичай
страждають саме молоді митці, Олександр рік у рік знімає фільм за
фільмом, знаходячи самостійно фінансування під свої проекти.
Треба зазначити, що фільми ці завжди носять характер відвертого експерименту
(або ж його імітації). Навіть спокушена фестивальна публіка
виявилась не здатною витримати перегляд «Путівника» тривалістю 108 хвилин
у повному обсязі. Досиділи до фіналу близько десяти відсотків глядачів.
Це ті, кому вдалося пристосуватися до динамічного монтажу з мигтінням
кадрів, що провокує стробоскопію, а також до зміни кольоровості, техніки
і технологій зйомки, ракурсів, часових і топографічних координат, суміші
сленгу з нав’язливим переліком назв вулиць та районів Києва. За твердженням
теоретиків «нової хвилі» у французькому кіно, екранізації підлягає
будь-що, навіть змісти телефонної книги. Чом би не проекспериментувати
з путівником по Києву? Такий дослід є цілком логічним для режисера, в першому
фільмі якого «Цикута» саме Київ виявився єдиним гідним уваги персонажем.
Продовжуючи свої радикальні експерименти з монтажем і знімальною
технікою, технологіями роботи з плівкою (сепія, мерехтливі зображення,
ефект подряпаної плівки, стилізація під неякісне «домашнє» кіно на відео
183