КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

Ірина Зубавіна
каталогу виражальних засобів, прийомів організації звукового та візуального
рядів, намагаючись подарувати глядачам яскравий промінь надії: разом ми
не самотні у цьому світі!
Можна по-різному ставитися до окремих артефактів, але важко
заперечувати активність кінопроцесу 1990-х років.
Як свідчить практика фільмотворення, комунікативні впливи останнього
десятиліття ХХ ст. виявили орієнтацію на формування оновленої системи
пріоритетів та морально-етичних гра дацій. Нові перспективи відкрилися
у варіатив ному моделюванні майбутнього та реконструкції минулого крізь
призму симулякрів та ігрових модулів. При цьому «рівень гри» стає
свідченням не тільки технологіч ної досконалості, а й міри зрілості суспільства
(або навпаки — його інфантильності).
Кінематограф першого десятиліття
незалежності: в режимі узагальнення
За даними Національного центру Олександра Довженка, з 1991 по 2000 рік
в Ук раїні було створено 250 (!) ігрових стрічок, у тому числі 17 короткометражних,
кілька телесеріалів та фільмів-вистав. Щоправда, після 1993 року кіновиробництво
стало різко скорочуватися. Так, якщо у 1993 році було створено 47
ігрових фільмів, то в у 1994 — 23, у 1995 — 16, в 1996 — 5, а в 2000 усього 3.
Значна кількість артефактів, створених у 1990-ті роки, дає підстави для
аналізу якісних зрушень у розвиткові кінопроцесу в Україні періоду її незалежності,
коли термін «демократизація» стає одним з ключових при аналізі
явищ культурологічного плану. Для визначеності помітимо, що з двох тлумачень
цього терміну (процес утвердження принципів демократії як форми
державного устрою та встановлення більш простих, рівноправних стосунків),
ми зосередимося на другому, маючи на увазі переведення на засади
рівноправ’я відносин у ланці митець-виробник-глядач.
Якщо на початку ХХ ст., кажучи словами Лариси Левчук, «тенденція
до демократизації мистецького життя уявлялась, з одного боку, як загибель
мистецтва, а з другого — як завоювання широких мас права на культуру» 8 ,
то природу «демократизації» кінопроцесу протягом останнього десятиліття
ХХ ст. теж можна охарактеризувати як дуалістичну. Це водночас і період
відносно вільної творчості (митці були практично звільнені від цензурних
обмежень), і час встановлення пріоритетів «масової» культури. Наслідком
8 Левчук Л. Т. Естетика: підручник. — К., 1997. — С. 394.
98