КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

Ірина Зубавіна
У фільм закладено цілком сучасну ідею про те, що не може один народ
вічно тримати в покірності інші народи, відтак всі імперії приречені.
Дивно від українських критиків все частіше чути питання: «Скільки
можна знімати фільмів про Богдана?» Я незмінно відповідаю: «за 400 років
був знятий один фільм — «Богдан Хмельницький» Ігоря Савченко, мій —
буде другим. А французи вже створили 300 фільмів про Наполеона, і не
вважають проблему вичерпаною. Історія завжди вчить народ розуму».
Цілком погоджуючись з узагальнюючим висновком режисера, помітимо
симптоматичне збільшення числа історичних фільмів при завершенні
певного соціокультурного циклу, простіше кажучи, кількість історичних
фільмів збільшується при «зміні часів». Це закономірна спроба влучного
самопозиціонування, тобто намагання зайняти певне місце в нових історичних
координатах у ситуації, коли ці координати радикально реконструюються.
Взагалі ж феномен ретроспективної зосередженості на історичному
матеріалі може мати різні мотивації. Одна з них — небажання розривати
внутрішні зв’язки з минулим унаслідок глибинних психологічних травм. Як
Стверджують психологи, для нащадків жертв соціально-політичного насильства
(репресій, національних утисків тощо) характерні численні спроби продукування
образів, що втілюють прагнення до багатократного відтворення
на символічному рівні досвіду смерті і виживання (як тут не пригадати феномен
фільмів на воєнну тематику радянського періоду!).
Очевидно, для відновлення цілісності національної самосвідомості
життєво необхідно виробляти історичний аналіз травматичних подій. Задача
психоаналітичного зцілення у разі подібних «травм колективної свідомості»,
частково витиснених в сферу «колективного несвідомого», покладається
на наймасовіше з мистецтв.
Серед історико-біографічних фільмів початку ХХІ ст. згадаємо
художньо-документальну кінотрилогію Аркадія Микульського за сценарієм
Леоніда Череватенка «Я камінь з Божої пращі…», присвячену життю Олега
Ольжича та його творчості, що була сповнена героїки визвольного руху
(творців фільму удостоєно державної Шевченківської премії 2002 року).
Окремої уваги заслуговує масштабний 9-серійний проект «Війна. Український
рахунок» (2002, національна премія України імені Тараса Шевченка 2004
року), створений кінодокументалістом Сергієм Буковським у співдружності
з ТРК «Студія 1+1».
Зауважимо, що актуалізація історичної тематики в кінематографі
України другого десятиліття незалежності якісно відрізняється від активізації
звернень до історії у перше пострадянське десятиліття, коли найхарак-
122