КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

Ірина Зубавіна
Герої цієї фантастичної драми прагнуть позбутися задушливої атмосфери
радянських реалій — життя під наглядом КДБ, з цензурою від того ж
відомства. Письменник-дисидент (Олег Янковський) замислює втечу
до Парижу із своєю коханою (О. Акіньшина), проте перш ніж залишити рідні
пенати, береться навчити польотам молодого автора роману «Станція Нуль»
Сергія Голобородька (А. Кузічев). Пряма візуалізація метафори творчого
піднесення технічно виконана доволі переконливо за допомогою
комп’ютерної графіки. Проте сама тема дисидентства, видається, наразі
дещо втратила свою «підйомну силу», так само, як персонаж Андрія
Кузічева позбувся здатності плідно творити у цілком вільному і ситому
Парижі, у відриві від рідного ґрунту, без цензурних заборон та зрадливих
друзів. Роман Балаян вдало висловився щодо прикрої відсутності «досвіду
свободи» у своєму інтерв’ю, підкресливши внутрішній зв’язок «Райських
птахів» з колишніми «Польотами уві сні та наяву»: «У попередніх моїх картинах
персонажі тільки говорили про польоти, як Сергій Макаров
у «Польотах…», або мріяли навчитися літати, як сліпоглухонімий хлопчик
в фільмі «Ніч світла»».
Нарешті в картині «Райські птахи» (2008) Роман Балаян дає героям
можливість геть відриватися від грішної землі, здолавши стереотипи мислення
та умовності матеріального буття. Вони літають всупереч усім законам
фізики. Можна вважати їх мрію про відліт до Парижу метафорою духовної,
«внутрішньої еміграції», характерної для мислячої людини у ситуації ідеологічного
тиску. Робоча назва фільму «Обранець» видається більш виразною
щодо змісту стрічки про письменника-дисидента, якого ситуація неволі
(ув’язнення в таборах, а по поверненні — неусипний нагляд КДБ) зробила
екзистенційно вільним — «райським птахом», здатним до польотів.
Невипадково, події цієї фантастичної драми відбуваються на початку 1980-х,
тобто за часів виходу на екрани «Польотів…». Насправді фільм став своєрідним
розвитком заявленої у «Польотах…» теми. Понад це — глибоко особистісним
розвитком. Режисер продовжує кінематографічними засобами
дослідження буттєвих параметрів інтелігента. Герой «Райських птахів»,
письменник, втрачає здатність до творчого піднесення, відірвавшись від
ґрунту своїх екзистенціальних страждань. Простежує, як добробут та бездефіцитність
існування, ситуація «повної» свободи часом виявляються згубними
для розвитку таланту; в образній системі автора — фатальними для
здатності літати. Таке тяжіння до польотів режисера можна інтерпретувати
як еманацію свободи. По інтонації нова картина мала стати «тихою» історією.
Дивною історією про людей, які здатні мріяти, які мають ідеал свого
буття (а це в координатах тоталітарної системи вже неабияке вільнодумство
158