КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

Кіно в Україні часів «перебудови»
тичне несвідоме нашого суспільства в ситуації метафізичного переходу від
однієї соціально-політичної формації до принципово іншої. Отже, задля
«діагностування» ситуації варто уважніше вдивитися у параметри процесу.
Кінематограф другої половини 1980-х — початку 1990-х років насамперед
знаменує:
– кінець доби тоталітаризму (радше — авторитаризму) з відповідною
зміною соціально-політичних та етико-естетичних пріоритетів;
– розчарування в утопічних ідеалах та красномовних деклараціях
з наступним розвінчанням віри в слово;
– активний розвиток нової аудіовізуальної антропології на перетині
«ве ликої культури» та культури екранної (до амбівалентних наслідків сугестивного
впливу ТБ, Інтернету, інших екранних технологій слід віднести «зомбіювання»,
«наркотизацію» і водночас демократизацію суспільної свідомості);
– вияв соціальної втоми від панування раціоналізму, сцієнтизму (а після
вибуху на ЧАЕС у квітні 1986 року захоплення винаходами науковотехнічного
прогресу взагалі перейшло у вельми помірковану фазу).
Кадр з фільму Володимира Денисенка «Совість» (1968)
19