КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

Українські альтернативи
бити внесок у відродження української кінематографії» (саме так визначаються
завдання створеного «бюро» його фундаторами). Передбачається,
що БУК стане рейтинговим органом, що здатний шляхом анкетування видавати
певну колективну думку (таку-собі «середню температуру по палаті»)
у визначенні фаворитів та аутсайдерів в професії. Перші з початку та з
кінця рейтингового списку є претендентами на вручення наприкінці року
нагород. Передбачається, що це будуть вітчизняні аналоги «Калоші»
та «Оскара» — відповідно «Гарбуз» та «Дукач». Нагадаємо, що з «Гарбузом»
асоціюється не тільки традиція фіаско (відмова дівчини залицяльникуневдасі),
а й певні гастрономічні переваги — гарбузова каша може підсолодити
гіркоту поразки. Щодо «Дукача» (пропозиція вільного журналіста
Володимира Кузьмука), то символіка цієї нагороди дуже прозора — золоті
та срібні монети, що прикрашали намиста та коралі дівчат, йшли на посаг,
зберігаючи при тому вартість та функції грошової одиниці. Переможцям
(а нагороди передбачається вручати визначним явищам і персоналіям україн
ського кіно: фільмам, рецензіям, режисерам, акторам, законодавчим
актам, фестивалям тощо) разом з вшануванням буде надаватися символічне
право витратити заповітний «Дукач», наприклад, на необхідні метри кіноплівки
абощо. Всі нагороди (окрім гарбуза) мають стимулювати кіномайстрів
продовжувати роботи у тому ж дусі.
* * *
Добір фільмів у програму переглядів «Українських альтернатив-2002»
відбувався за принципом колекції, куди увійшли картини, що за будь-якими
ознаками «випадають» з «мейнстріму», складаючи певну альтернативу
комерційному та офіційно-нормативному кіно, отже є «винятковими» для
кінопроцесу своїх країн.
Одним з формальних приводів для дискусії стала стрічка «Цикута»
(Олександр Шапіро, Україна, 2001) — фільм, що розповідає про ранковий
стан міста Києва, побаченого крізь призму наркотичних ілюзій, за жанровим
самовизначенням автора є «антидрамою в стилі волюнтаристського реалізму».
В фільмі практично відсутня артикульована мова, хіба що ненормативна
лексика та псевдофілософський стьоб, що відбиває позаоб’єктний стан психіки
персонажів. Вони лаються, пускають бульбашки в коктейлі через соломинку,
отруйний дим «з рота в рот» та «дурь» у вени. Їхня «філософія без
мате ріалу» є спробою подати змісти свідомості у формах самої свідомості,
проте свідомості хворої, отруєної наркотиками. Автор демонструє деформований
світ під звуковий контрапункт традиційно сакральних текстів (рефрени
та модуляції повідомлень з фронтів ВВВ, витягів з стенограми Нюрн берзького
215