КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

Ірина Зубавіна
В рамках Другого відкритого фестивалю-майстерні виняткового кіно
«Українські альтернативи» 2002 року пройшло публічно-експертне обговорення
«Що таке «Європейськість» європейського кіно?». Під час цієї
зустрічі успадкована від «Альтернатив» команда експертів, намагалася
з’ясувати: «чи існує взагалі те, до чого ми так прагнемо долучитися —
якась певна «європейська кіномодель»? Якщо існує, чим конкретно вона
відрізняється? В чому полягає та макроприкмета (кінематографічне
«євро») або ж сукупність ознак, що притаманні кінопросторові від
Фінляндії до Греції та від Британії до…» В результаті обговорень експерти
дійшли спільної думки, що таким культурним еквівалентом — кінематографічним
«євро» — є увага до індивідуального та неповторного в людині,
сприйняття її такою, як вона є, відмова від надмірної соціалізації, принципова
толерантність.
«Українські Альтернативи-2002» було зорієнтовано на жанрові екстреми
— «Вітчизняний екран між смішним і жахливим». За такими критеріями
добиралася програма переглядів, яку склали 11 фільмів з 7 країн. Українське
кіно було представлене єдиною картиною, винятковість якої забезпечувалась
належністю до «андеґраунду». Йдеться про «Цикуту» (режисер
Олександр Шапіро). Отже, у певному розумінні, програма утворила б своєрідну
альтернативу українському кіно, якби на відкритті заходу не було
б показано дві анімаційні стрічки, що перемогли на Мкф «Крок» — пластиліновий
«мультик» «Йшов трамвай №9» Степана Коваля та мальовану анімацію
із залученням елементів комп’ютерної техніки «Одноразова вічність»
Михайла Іллєнка. Всі інші фільми були люб’язно представлені амбасадами
(Бельгії, Бразилії, Іспанії, Фінляндії) та Польським інститутом в Україні,
і виконували у заході роль певної провокації, збуджуючи думки і стимулюючи
виступи під час обговорень. Таких обговорень відбулося два. Теми:
«Посміховище: суспільна доля кінокомедії деінде і в Україні» та «Жах як
феномен національної екранної культури».
Особливістю «Альтернатив-2002» стало утворення в рамках проекту
професійно-громадського об’єднання «Бюро української кіножурналістики»
(БУК), що мало стати своєрідною альтернативою «Альтернативам»,
спеціалізованим об’єднанням журналістив-практиків, які регулярно висвітлюють
у ЗМІ події вітчизняної аудіовізуальної культури, орієнтуються
в проблемах і тенденціях цієї царини та своїми публікаціями впливають
на суспільно-оцінкову атмосферу в сфері екранної культури. 29 представників
періодичних видань (фахових, спеціалізованих та інших) дали згоду
стати «корпоративним небрехливим дзеркалом нашого екрану, реальним
фактором впливу на якість вітчизняного аудіовізуального простору і зро-
214