КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

ВСТУП
На межі ХХ–ХХІ ст., у добу інформаційного вибуху,
що стискає простір та прискорює час, екран
став проблемним обширом, де найбільш наочно
проявляється зіткнення ідей, впливів, художніх
течій та напрямків, відбувається діалог традиційної
(класичної) культури та її посткласичних,
часом доволі радикальних версій. Поєднуючи
різні сфери знання, думки та почуття, уявне
та реальне, екранний простір претендує на невпинне
«прирощення» поля аудіовізуальної культури,
активно адаптуючи потенціал технічних інновацій,
як-то цифрові технології, віртуальне «павутиння»
Інтернету, можливість супутникової аудіовізуальної
комунікації тощо. Нині навіть мобільні
телефони устатковані екранами, понад це
з’явилась курйозна практика проведення фестивалів
«фільмів», відзнятих камерами «мобілок».
Втім, не кожне рухоме зображення є фільмом,
тим більш мистецьким твором. Відтак, експансивний
розвиток високих технологій спонукав кінофахівців
до своєрідної «каталогізації» наявних
культурних та мистецьких вартостей: на зламі
тисячоліть зросла роль кіноархівів, музеїв кіно,
збільшився наклад довідкових видань та інформаційних
Інтернет-сайтів.
Цілком закономірно, що для України —
центральноєвропейської держави з потужним
кінематографічним досвідом — набуває все більшої
актуальності висвітлення сторінок історії
вітчизняного кіно, мистецьких набутків сьогодення.
Серед авторів, які приділяють увагу новіт-
9