КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

Ірина Зубавіна
в якості «автентичних жахів». Чи не єдиною можливістю позбутися їх є
осмислення, тобто переведення у сферу свідомого. Саме такі «терапевтичні»
функції покладаються на кіноекран.
Актуальний кінопроцес.
Сплеск молодого кіно
Усвідомлюючи відносну цінність узагальнень у сфері мистецтва, спробуємо
все ж окреслити динаміку кінопроцесу в Україні другого десятиліття незалежності,
спираючись на такі опосередковані характеристики, як створення
повнометражних ігрових стрічок.
Випуск повнометражних ігрових фільмів у вітчизняному кіно 2003-го
року обмежився єдиним фільмом — «Золота лихоманка». Оскільки спільний
проект «Медіадім» (Україна), Maxwell Productions (США) та Міністерства
культури і мистецтв Словаччини «Кровна єдність» (режисер-постановник
Олег Гаринчар) до України має радше формальний стосунок.
Ознайомившись з повним переліком фільмів, ігрових короткометражних,
а також неігрових стрічок різного формату, телесеріальної продукції,
можна помітити, що поступово виробництво повнометражних кінофільмів
дещо стабілізувалось на відмітці кількох одиниць. 2004 року було знято вже 7
повнометражних ігрових фільмів: «Залізна сотня» Олеся Янчука, «Нас тро ю-
вач» Кіри Муратової, «Ніч світла» Романа Балаяна, «Татарський триптих»,
знятий за мотивами творів Михайла Коцюбинського Олександром Му ратовим,
«Троянський спас» Олександра Денисенка, «Водій для Віри» Павла
Чухрая та «Путівник» Олександра Шапіро. Окрім того, на кіностудіях
України 2004 року було створено: 4 анімаційні картини, 7 науково-популярних
та документальних кінострічок, 13 неігрових відеофільмів та 14 короткометражних
картин (переважно дебютні роботи молодих з циклу «Любов —
це…»), 9 сюжетів кінолітопису, 2 фільми знято на Грант Прези дента України.
До цього варто додати цікаві студентські роботи: «Мій Го голь» (Віра
Яковенко), «Кордон» (Олег Туранський), «Канатоходка» (Олена Голосій),
жорстка чорно-біла стрічка Олексія Росича (Андрієнка) «Тато», що вразила
зверненням до проблеми ксенофобії та маніпуляційних технологій сучасних
медіа; історія кохання двох хлопчиків до дорослої дівчини оповідана з гумором
і знята у вишуканому колориті сепії «Трагічне кохання до зрадливої
Нуськи» (режисер Тарас Ткаченко, оператор Андрій Самарець), «Ательє»
(Марина Кондратьєва), «Пересохла земля» (Тарас Томенко), сюрреалістична
стрічка «Машуся в країні чудес» (Марина Матвейчук).
168