КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

Кінематограф незалежної України
Кінематографісти, сповнені молодого завзяття, демонстративно шукали
власних шляхів, не бажаючи наслідувати сталі кінематографічні традиції.
Вони прагнули вирватись з кола герметичності та «провінційності», утворити
новий цілісний світ, нове життя. Радикальна ситуація розриву зв’язків
між поколіннями, характерна для 1990-х, поступово переходить у конструктивну
фазу, коли ініціатори «естетичного бунту» починають відчувати себе
частиною загального культурного контексту.
На тлі декларацій творчої молоді 1990-х цікавим прикладом метафізичного
зв’язку часів та кінематографічних поколінь видається фільм «Гріх» (1999),
знятий випускником КДІТМ ім. І. К. Карпенка-Карого Олесем Саніним, який
проїхав по слідах кіноекспедиції свого вчителя Леоніда Осики, по місцях зйомок
фільму «Кам’яний хрест» через 30 років після фільмування. Змонтувавши
сучасний матеріал, дознятий Сергієм Михальчуком у Снятині, на батьківщині
Василя Стефаника, з кадрами картини, що стала класикою (оператор Валерій
Квас), Санін надає картині додаткових вимірів: залучає до сьогодення історію,
повідану Стефаником та інтерпретовану Осикою — про Івана Дідуха, селянина,
який зібрався покинути рідну землю й податися «в світ». Трактуючи далеку
Канаду як «інший світ», Іван Дідух замовляє панахиду по рабах Божих Івану
та Марії. Священник відмовився правити таку службу без небіжчиків, і режисер
взяв цей гріх на себе. Минулося понад чверть століття, і екран демонструє,
як кіномеханік на ім’я Іван Дідух (чимало односельців мають таке прізвище!)
крутить фільм, а колишні учасники його створення спостерігають за рухомими
тінями на екрані, тінями минулого. Цей відблиск закарбованого часу найбільш
загадково блукає по обличчях постарілих сліпців, які свого часу утворювали
композиційну цитату з полотна Брейгеля. Вони уважно вслухаються у тужливу
мелодію (композитор Володимир Губа), ловлячи кожен звук як щемливий
ностальгічний спогад. В фільмі «Гріх» Олесь Санін не стільки аналізує «провину»
вчителя, скільки шукає шляхи виправдання та спокутування його гріха. Як
відомо, саме це поняття є ключовим для національної автентичності.
Кінематографічна молодь активно відгукнулась і на візуалізацію захопливої
загадковості, містики та романтики. У молодіжному творчому об’єднанні
«Дебют» виходять короткометражні стрічки «Трамвай удачі» (1993)
Ганни Гресь та «Шоста година останнього тижня кохання» (1994) Костянтина
Шафоренка.
Помітимо, названі фільми знято у першій половині 1990-х. Невдовзі
творче об’єднання буде позбавлене державного фінансування, що на тривалий
час певною мірою ускладнить можливість професійного висловлювання
кінематографістам-початківцям з їхніми відверто «некомерційними» фільмами.
Тому на стадії зменшення бюджетного фінансування кіногалузі Дер-
87