КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

Ірина Зубавіна
Основні дійові особи — в’язні, наділені специфічним баченням любовних
стосунків. «Одного разу я зрозумів, що любов — це жорстко», — так пояснив
свій задум режисер (він же автор сценарію) квазідетективної історії з розслідуванням
вбивства молодої дівчини, засудженням невинного та заточенням
його в «прокляту» камеру, у номері якої присутній несприятливий з різних
міркувань № 6 та «чортова дюжина». Втім, життя в’язнів цього заточення
нагадувало б засідання членів Піквікського клубу, якби в їхніх велеречивих
розмовах хитромудрі словесні викрутаси не пересипалися б скабрьозними
анекдотами. Всі учасники камерного застілля вдягнені у цивільне, мають зачіски
від кутюр та їдять здорову й вишукану їжу — фондю. Трапези, як і всі
інші події фільму відбуваються практично в реальному режимі часу.
Відсутність почуття міри в авторів обумовила одну з основних вад фільму —
нудну «нескінченість». Завершується ця апологія тюремно-камерного буття
садомітським актом по відношенню до маніяка-прокурора, який опиняється
у злощасній камері після вбивства осудженого під час несанкціонованого допиту.
Втім для такого грандіозного «кітчу» одного фіналу замало, тому передбачена
додаткова кода — танцювальна. Він і Вона виконують танго.
Відточені па жінки, вдягненої в пурпур у пристрасному танці контрастують
з лютим виразом обличчя її партнера у чорному смокінгу. Не варто проводити
паралелі фінального танцю «Камери…» з невмілим вальсом двох охоронців,
яким завершується картина П. П. Пазоліні «Сало. Або 120 днів Садому»
або з іншими класичними творами, оскільки понад годину екранного часу
автор з дитячою безпосередністю займається «відкриттям велосипеду».
Знімаючи фільм на власний кошт, А. Багатий цілком мав право розважатися,
як заманеться, тільки до чого тут глядачі?
* * *
Українська анімація традиційно привертала увагу знавців високим рівнем
професіоналізму, стильовою витриманістю.
Сюжет пластилінової анімації «Найменший» (Олег Педан, 10 хв.) розгортається
навколо великих амбіцій маленького хлопчика, який живе у світі
дитячих мрій. Вирішуючи, ким бути, малюк розглядає варіанти: обрати археологію,
стати приборкувачем звірів (хай на початку кар’єри це будуть звичайні
сірі миші), або підводником-аквалангістом. Аби підготуватися до підкорення
засніжених гірських вершин, можна потренуватися в… холодильнику,
здійснюючи карколомні маневри між термометром, клістиром, баночкою
з пігулками та продуктами, а спробувати пройнятися романтикою морських
глибин — в центрифузі пральної машини, плаваючи поруч із шкарпетками
та рукавичками. А може взагалі — краще бути космонавтом: «Поїхали!»
206