КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

Ірина Зубавіна
Насправді це гамлетівське питання не давало спокою кінематографістам
України приблизно з початку 1990-х, підтвердженням чому може слугувати
зафіксований на плівку ритуал «похорону» українського кіно у фільмі
І. Гольдштейна «Прощавай, кіно» (1992), а з середини 1990-х, отже саме
з того часу, як вітчизняний кінематограф впав у затяжний період «малокартиння»,
проблема вкрай загострилась. Проте, всупереч періодичним спробам
«поховати» кіно України, іноді навіть з покладанням на символічну
труну цілком реальних траурних вінків, воно продовжувало зберігати свою
присутність на екрані. Отже: «процес тривав», хоча динаміка його виглядала
вкрай невтішно. Наведемо лише кілька цифр.
Якщо в 1996 році із коштів, запланованих бюджетом на потреби кіновиробництва,
було виділено 67,8%; у 1997 р. — 45,2%; у 1998 р. кінематограф
одержав 27,2%; то у 1999 р. — лише 14,0%. 2000 рік, здавалося, став поворотним,
оскільки на потреби кіновиробництва була виділена практично вся
сума, передбачена бюджетом — близько 95,6%. Як результат — активізувалось
виробництво фільмів (загалом у запуску за період 2000–2001 рр. було 78
ігрових, телевізійних, документальних, науково-популярних і анімаційних
проектів). Національний фільм розширив свою присутність на кіноекрані,
про нього заговорили кінематографічні видання, преса, міжнародні кінофестивалі.
Проте, закріпити позитивні зрушення не вдалося. У 2001 році фінансування
кіновиробництва різко зменшилося. За даними Міністерства культури
і мистецтв України: із запланованих Державним бюджетом коштів було виділено
66% від намічених обсягів, а решта, тобто практично третина передбачених
держбюджетом видатків, підпала під реструктуризацію, що стало
на перешкоді виробництву всіх планових картин. І все ж частину проектів
вдалося завершити.
За офіційними даними Міністерства культури і мистецтв у 2001 році
було знято 4 ігрових і 29 неігрових та анімаційних фільмів, що становило
10–15 відсотків обсягів виробництва фільмів у період до 1990 року. Втім,
якщо за точку відліку обрати кризові 1996–1997 роки, то ситуація виглядатиме
більш оптимістично.
Відтак, всупереч дефіцитному фінансуванню та прогнозам затятих
песимістів, початок ХХІ ст. виявився багатим на резонансні кінопрем’єри.
На державне замовлення 2001 року вийшли такі фільми: епічна оповідь про
долю України «Молитва за гетьмана Мазепу» Юрія Іллєнка; фільм Кіри
Муратової «Другорядні люди»; урбаністична соціальна мелодрама на сучасному
матеріалі «Мийники автомобілів» Володимира Тихого та фільм за
творами Лесі Українки «На полі крові» Ярослава Лупія.
108