КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

Українські альтернативи
Письменник нагадав, що багато років рівень дозволеного сміху задавався
в Україні журналами типа «Перець». Під час перебудови відбулася легалізація
гумору, а водночас — легалізація криміналітету, що призвело до неочікуваних
наслідків: легалізована кримінальна культура задавила легалізований
гумор. Це переконливо доводить, зокрема, приклад телесеріалів
останнього часу. Отже, чекаємо, поки суспільство «устаканиться», тобто
набуде ознак сталості. Бо зараз все змінюється так швидко, що за час створення
фільму його тема може перетворитися з смішної на жахливу. Щодо
перспектив українського жаху, то за радянських часів його носіями були
картини про війну, зараз на шляхах екранних «лякалок» спостерігається
поступове звикання до криміналізації суспільства.
Є. Головаха (соціолог) Помітив, що під час кінопереглядів молоді глядачі
намагаються засміятися в непередбачувані моменти — для них екран є
джерелом життєлюбства. Це відбувається за законом константності емоцій.
Тому фільми жахів не мають реальних перспектив в Україні. Найближчі
років 20 буде зберігатися соціальний попит на комедії та мелодрами задля
утримання емоційного балансу. А щодо екранного насилля, то існують дві
теорії в соціальній психології: побічники першої стверджують, що екранна
жорстокість породжує жорстокість в реальності, а прихильники другої
дотримуються протилежної опінії, вважаючи, що екранне насилля — надійний
спосіб його сублімації.
О. Гамілко (філософ): Сміх допомагає виявити механізм створення
дурнів. Для України все характернішим стає викривати глупоту не в конкретній
людині, а в суспільстві. Коли ж предметом посміховища стає суспільство,
це не відновлює, а калічить.
С. Тримбач (кінокритик): Наш вихід у вільному, не покріпаченому
ярмарковому сміху.
О. Забужо (письменниця): В той час, як комедія національно закодована,
трагедія космополітична, проте існує національна специфіка жаху. Ми
— нація «мовчазного жаху». Згадати б голодомор. Це — не артикульований
жах, що довгий час витискувався у позасвідоме. Не озвучена трагедія УПА,
Гулаг… Ми звикли розглядати історію на рівні публіцистичного дискурсу,
збаналізувавши її. Цікава та ризикована спроба постати віч-на-віч з жахом
минулого зроблена в «Молитві за гетьмана Мазепу» Юрієм Іллєнком.
На жаль, українську культурну і наукову думку роздирають синдроми
соціальної заздрості, що ускладнює процес.
О. Рутковський (кінознавець, куратор проекту) пообіцяв, що дискусію
буде продовжено — наступним кроком стане тотальне опитування членів
НСКУ — 1148 осіб з питань, серед яких таке: «Як ви оцінюєте перспективи
217