КІНЕМАТОГРАФ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ - Інститут проблем ...

Ірина Зубавіна
мірно, актуалізовані у добу незалежності пошуки національної ідеї яскраво
позначилися на вітчизняному екранному продукті. Зросла кількість культуроцентричних
проектів, документальних та ігрових фільмів і серіалів історико-пізнавальної
орієнтації, що знімаються у різних сегментах медіаполя
на держзамовлення, переважно за бюджетний кошт. Разом з тим, на тлі
бурхливого розвитку телебачення, становлення вітчизняної кіноіндустрії
залишається віддаленою мрією.
Внаслідок руйнації національного кінопрокату, навіть для тієї невеликої
кількості фільмів, що виробляються в Україні, практично відсутня перспектива
потрапити до глядача, хоча б через доступний телевізійний екран.
Парадокс міститься у тому, що переважна більшість телеканалів неохоче
демонструє стрічки, що «не вкладаються у формат», а як показує, то переважно
у нічний час. У повній відповідності до комплексу «культурної провінції»
прайм-тайм віддано на відкуп демпінгу фільмів іноземного виробника.
Щоправда, останнім часом вітчизняна телесеріальна продукція відвоювала
частину ефірного простору у імпортного «телемила», втім вона аж ніяк
не здатна забезпечити повноцінне наповнення сітки мовлення. Закономірно,
що наслідком дефіциту вітчизняного «екранного продукту» стало невпинне
заповнення ринку іноземною теле-, кіно-, відеопродукцією. Результатом
такої «окупації культурного простору» є прикре відчуження, відвикання
глядача від «свого кіно».
Знищення одного сегменту апробованої десятиліттями моделі виробництво-прокат-глядач
тягне за собою деструкцію інших:
– втрату глядацької авдиторії, яка переорієнтується на іноземні (переважно
американські або російські) фільми, відтак — на «чужі» пріоритети,
духовні цінності, стереотипи поведінки тощо;
– розпорошення професійних кадрів, насамперед йдеться про поступове
зникнення на кіностудіях працівників «середньої ланки» (освітлювачів,
монтажерів, бутафорів), що вкрай зменшує шанси відбутися українському
кінематографу як такому, навіть у гіпотетичному майбутті.
Чи вдасться вітчизняному кіно зміцнити свій бренд та перетворитися
на індустрію, забезпечивши Україні належне місце в ряду розвинених країн
світу, що гідно несуть свій кінематографічний статус? Питання принципове,
адже кіно — провідник духовних цінностей нації, важіль самопрезентації
країни на світовій арені, буттєва умова присутності в мистецькому просторі.