Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Метод соціалістичного реалізму…кретних художніх творах — це процес постійний і безконечний» [20, с. 160],— є цілком логічним і сьогодні зрозумілим.У 1973 р. В. Афанасьєв видає наступну велику книгу «Риси сучасності»[19]. Робота переважно присвячена образотворчому мистецтву 1960–1970 рр.,але у вступі, висновках і в окремих розділах є звернення до мистецтва1930-х рр. Словосполучення «соціалістичний реалізм» у книзі зустрічаєтьсянабагато рідше. Та й висловів революційно-агітаційного характеру авторпотроху позбувається. У главі «Соціалістичний реалізм — надійна основадальшого розвитку і зростання українського мистецтва» читаємо:«Діалектична складність взаємообумовленості творчого методу і художньоїпрактики полягає в тому, що, зали шаючись надійною основою і головноюрушійною силою розвитку українського радянського мистецтва, метод соціалістичногореалізму сам розвивається і збагачується. Вірність принципамсоціалістичного реалізму зовсім не означає суворого дотримання певногокола традицій, прийомів і художньо-виражальних засобів, хоч вони колисьі прислужилися розвиткові радянського мистецтва» [19, с. 170]. У 1977 р.у збірнику «Теоретичні проблеми радянського мистецтвознавства» в розділі«Питання теорії мистецтва» В. Афанасьєв друкує змістовну теоретичну статтю«Веління часу» [21, с. 3–18], яка починається цитатою із Звітної доповідіЛ. Брежнєва Центральному Комітету КПРС: «Радянські письменники, художники,композитори працівники театру, кіно, телебачення — всі, чий таланті професійне вміння служать народові, справі комунізму, заслуговують глибокоївдячності» [21, с. 3]. У контексті цього брежнєвського виступу можназрозуміти, що боротьба за ідеали соціалістичного реалізму вже давно виграна.Це підтверджує і В. Афанасьєв заключною фразою дослідження: «Причиницих зрушень коріняться в закономірностях розвитку нашого суспільства, якевимагає уважного перегляду багатьох усталених поглядів на мистецькі проблеми,на критерії художньої цінності, з тим щоб повніше і ефективнішевикористати в інтересах народу велику виховну і перетворюючу силу мистецтвасоціалістичного реалізму» [21, с. 18]. Отже, боротьба за стиль припинилася.Стиль переміг. Його лише треба ефективно використовувати.Наступна велика праця вченого — стаття у збірнику мистецтвознавчихпраць «Мистецтво і сучасність» [24, с. 5–21]. Матеріал називається «Ідейнотематичнета сюжетне оновлення українського образотворчого мистецтвав процесі становлення соціалістичного реалізму». Він починається словами:107