Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Театр 1930–1950-х рр. очима художника і глядачано працювали разом до 1937 р. на сцені Харківського театру робітничоїмолоді. Серед оформлених ними у цьому театрі вистав — «Чудовий сплав»В. Кіршона (1934), «Аристократи» М. Погодіна (1934), «Устим Кармалюк»В. Суходольського (1935). С. Йоффе створив оформлення вистави «Орфейв аду» Ж. Оффенбаха (разом із Чернишовим і Щегловим) у Харківськіймузкомедії, де згодом самостійно працював над «Фраскітою» Ф. Легара(1940), «Солов’їним садом» С. Заславського (1938).Б. Чернишов (у співавторстві з С. Йоффе) для Харківського театруробітничої молоді працював над сценографією до «Сватання на Гончарівці»Г. Квітки-Основ’яненка. О. Щеглов (учень І. Падалки та О. Маренкова) працював,крім театрально-декораційного мистецтва, у галузі книжкової графіки,монументально-декоративного мистецтва.В роботах над творами музичної комедії українські художники знаходилинові та яскраві художні вирішення, де гострота пластичних прийомівсполучалася із щедрим на барви живописом. На сцені Харківського театруоперети 1931 р. було поставлено «осучаснений» варіант «Запорожця заДунаєм», — текст написаний Остапом Вишнею (присвячений А. Петрицькому).Це була своєрідна вистава-ревю, оформлена М. Панадіаді (режисерМ. Крушельницький) на злободенні теми, де виконувалися куплети, спрямованіпроти імперіалістичних покровителів контрреволюційної еміграції.Художниця М. Панадіаді створила барвисте та екзотичне видовище, оскількидія відбувалася в Марокко, і Одарка та Карась в українських національнихкостюмах серед ліан і мавп співали куплети. «У барвистій і яскравійсценічній інтерпретації сучасного «Запорожця за Дунаєм» вирувала щедрастихія бурлескно-травестійного видовища, своїм корінням пов’язаногоз плідними мистецькими національними традиціями і майстерно втіленогоу модній тоді формі оперети-ревю» [14, с. 26]. Отже, вже на початку1930-х рр. оперета з її різноманітним репертуаром надавала сценографіївеликий простір для фантазії, можливості творчої імпровізації.На сцені Київського театру опери та балету ім. Т. Шевченка І. Курочка-Армашевський працював головним художником з 1928-го по 1934 р. В ра дянськічаси його ім’я не згадувалося, оскільки під час війни художник емігруваві жив у Канаді. Тому в дослідженнях, присвячених історії театру абосценографії, виникала плутанина і не було ясно, хто ж був художникомпостановникомпровідного національного театру, де саме в цей час створені393