Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олексій РоготченкоТому вважаємо за доцільне детальніше зупинитися на творчості М. Бойчуката його школи, простеживши при цьому певну хронологію у розвитку подій.Вихідцю із селянських верств у дуже нелегкий період пануванняАвстро-Угорщини в західноукраїнських землях М. Бойчуку судилося відігратинадзвичайно важливу роль у складних процесах розвитку національноїкультури і мистецтва ХХ ст. З позицій сьогодення можемо сміливостверджувати, що його справді неоціненна сподвижницька місія та унікальнийпедагогічний талант ще не до кінця нами досліджені та усвідомлені. Нелише сучасні українські мистецтвознавці та культурологи, але й, мабуть,наші державотворці досі перебувають у великому боргу перед цією видатноюособистістю.У молоді роки визначальним для М. Бойчука став приїзд до Львова.У відомому культурно-мистецькому осередку Галичини, за підтримкоюЮліана Панкевича і Наукового товариства ім. Т. Шевченка, здійснилисяйого перші творчі кроки, відбувалися згодом перші закордонні поїздки —до Відня і Кракова. Як і для багатьох визначних художників того часу, вирішальноюу багатьох відношеннях виявилася зустріч митця з митрополитомАндреєм Шептицьким. За його порадою, допомогою і фінансовою підтримкоюМ. Бойчук побував у Мюнхені, а згодом потрапив у Париж (1907 р.).Саме в Парижі, далеко від України, вперше формувалися відомі нампоняття «школа Михайла Бойчука», «бойчукізм», «бойчукісти». Появушколи фактично фіксує експонування у 1910 р. на виставці у відомомув Парижі «Салоні незалежних» 18 колективних праць під загальною назвою«Відродження візантійського мистецтва» (автори творів — Михайло Бойчук,Микола Касперович, Софія Сегно) [52, с. 8]. Звернімо увагу на особливийхарактер колективного виконання композицій, який властивий усій подальшійпраці М. Бойчука. Сама назва циклу представлених художниками працьсвідчила про обрані бойчукістами орієнтири, визначала шляхи усіх подальшихїхніх творчих пошуків: «Зафіксуємо в цілості традиційні підставинародного малярства на Україні. Простота рисунку, золоті фони, ніжністьтонів, все до найменшої рисочки варте уваги на малюнку. Нічого зайвого,досконале розуміння площини, фарб, розуміння і розташування ліній.Пізнаємо дійсні закони малювання. Станемо керманичами ліній, красок.Не досить спостерігати явища в природі. Вони мусять бути узяті в зсумовануформу» [41, с. 17].112