Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олексій Роготченкопозасвідоме сприйняття в даному дослідженні розглядаються як одинз чинників ідеології тоталітаризму. Найбільш спорідненими з точки зорубачення проблеми та її прочитання вважаємо праці А. Каплуна «Стильі архітектура» [165], А. Пучкова «Три парадокси тоталітарних середовищ»[294, с. 34] та «Стильоспадкоємність радянської архітектури: Спроба побудовисоціальної матриці» (дослідження написане у співавторстві А. Пучковаз С. Сімаковою) [295, с. 159], С. Іванова «Архітектура в культуротворчостітоталітаризму: Філософсько-естетичний аналіз» [150]. А. Каплун запропонувавцікаве бачення мистецтвознавчо-історичного позасвідомого сприйняттячи заперечення понять «стиль епохи», який в жодному разі не є стилемкультури епохи, тому що епоха — категорія стала і змінювати її здобуткичи вади залежно від світосприйняття тієї чи іншої групи вченихнаступних періодів некоректно і, що головне, нефахово [165]. А. Пучков,дискутуючи на цю тему, доповнює бачене ще й розумінням сприйняття встановленихстилів епохи та намагається окреслити стилі культури, що логічновідповідають моделі свідомо-несвідомої соціальної рефлексії на явища архітектурноїформи [294]. Обидва вчені звертаються до висновків О. Габричевського[87, с. 51], які межують з мистецтвознавчо-філософським баченнямта сприйняттям архітектурної образності, помноженої на дослідницькийрозум. Таке розуміння, чи принаймні намагання дійти істини в особливостірозвитку в даному випадку архітектури радянської України десятидовоєнних років, повертає нас до вчення Зигмунда Фрейда (1856–1939),який ще за життя міг побачити стереотипи власних теоретичних розробокхворої підсвідомості людини, втіленої в цілком реальні образи і вчинки.«Фрейдизм» або «психоаналіз» набув величезної популярності у вченихусього світу в тих галузях науки, де вивчалися чи аналізувалися вчинкилюдини чи групи людей, що вплинули чи впливали на навколишній світ.Тобто практично все, що стосувалося людських почуттів, сприйняття чинесприйняття пропонованих образів у мистецтві, архітектурі, літературі читеатрі, можна було розібрати, зрозуміти чи «прочитати» з позицій знаньпсихоаналізу. А також зрозуміти вчинки тих людей, що «виготовляють»образи, і тих, хто їх «споживає». М. Ярошевський — дослідник вченняЗ. Фрейда [381, с. 42–93] — відзначав, що більшість людських вчинків знаходятьсяпоза свідомістю людини, а розуміння образотворчого мистецтва,архітектурних образів, літератури, музики взагалі підпадає під «запредель-344