Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Соціально-політичне тло і художнє життя…М. Селівачов, Г. Скляренко, Д. Степовик, О. Федорук, О. Роготченко,М. Протас, В. Щербак, В. Єфремова, Л. Соколюк, Д. Северюхін, О. Лейкінд,Д. Янко та інші.Діяльність новостворених гуртів митців 1917–1932 рр. у вітчизняномумистецтвознавстві досліджена і проаналізована. Тому в даній роботі обмежимосяпереліком найбільш потужних угруповань, що проіснували до середини1930-х, часу зародження Української спілки радянських художниківі були знищені в результаті постанови про ліквідацію художніх товариствЦК партії від 23 квітня 1932 року. В Україні 1938 р. є роком завершенняпрактичної більшості угруповань, що будуть примусово об’єднані у єдинуСпілку Художників. Переважна більшість вітчизняних, російських, білоруських,американських та центральноєвропейських вчених досліджувалипершу третину минулого століттяі, зрозуміло, вивчали засади товаристві об’єднань, як у Росії так і в Україні. Разом з тим досі не існує єдиного документа,чіткої класифікації з мистецтвознавчим аналізом. На початку тридцятихроків така спроба здійснити перелік і дослідити усі існуючі на той часорганізації в Російській федерації, європейських та азіатських республіках,а також усіх землях, що входили територіально до тодішнього СРСР буларозпочата. Секцією просторових мистецтв ЛІМ (Ленінградський інститутмистецтв) Комакадемії було видано збірку матеріалів та документів«Радянське мистецтво за 15 років» під редакцією І. Маца. Це був один з першихдосвідів вітчизняного мистецтвознавства зібрати документальні матеріалиу царині просторових мистецтв за перші 15 років існування радянськоївлади. Беручи до уваги усю ідейну заангажованість тодішнього мистецтвознавства,за кількістю оприлюдненої інформації, ця праця досі залишаєтьсяєдиним джерелом реальних документів, що відображають роки становленнямайбутнього соцреалістичного соціуму. Після ліквідації художніх товариств,увесь архівний матеріал (справи, документація, протоколи) булипередані до Спілки радянських художників. Цікавим фактом є те, що переважнабільшість українських документів опинилася не в Харкові чи Києві,а була відіслана спеціальною поштою до Москви. За часи військового лихоліття1941–1944 рр. архів Спілки практично повністю було знищено.Наступною спробою відродити документи 1917–1932 рр. була збірка«Борьба за реализм в изобразительном искусстве 20-х годов. Материалы,документы, воспоминания» [468]. Попри те, що переважна частина віднов-41