Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олексій Роготченкосценографії вплив стилю провідних майстрів польської сценографії, якав 1920–1930-х рр. вже мала таких майстрів, як брати Анджей і ЗбігнєвПронашки. Крім роботи на сценах варшавських театрів, значну частинусвоїх праць вони здійснили у Львові 1920–1930 [29, с. 9]. Європейський практицизм,економність, скупість і разом з тим виразність барв і композиціїкостюмів, декорацій, створених цими польськими майстрами, були близькіМ. Радишу не тільки як ознаки сучасності, але й принциповим відмовленнямвід натуралізму, пишноти та описовості. Характерним було, наприклад,оформлення М. Радишем 1942 р. оперети Ф. Легара «Жайворонок» у Львівськомутеатрі опери та балету — своєю грайливою легкістю та узагальненістю,артистизмом і віртуозністю виконання, прагненням звести до мінімумукількість об’ємних будованих деталей, масштабним зіставленням сценічнихпланів. У цій роботі М. Радиш віддав данину поетичній і лаконічній небагатомовності,разом із тим він прагнув сполучити тонку лірику з комедійністю,нотками гротеску. Художник підкреслював театральність оформленняв двоплановому, фронтально розбудованому на сцені інтер’єрі. Контррельєфдекорацій (дерева, хатинка) носив аплікативно-площинний характер. Тломбув живописний задник із підкреслено традиційно пасторальним краєвидом,виконаний лаконічно та узагальнено. Після еміграції М. Радиш бувнадовго викреслений з історії українського мистецтва, жив і працюваву Нью-Йорку, там же 1966 р. до 10-ліття смерті вийшла монографія про йоготворчість. Лише 1995 р. вдова Радиша привезла для виставки в Києві та Львовійого станкові роботи.Слід зазначити, що у Львові йшли також дитячі вистави. При Інститутінародної творчості у червні 1942 р. створено театр «Студія». Його організаціїсприяли і співпрацювали в ньому передові артисти і діячі Львівськогооперного театру… Театр мав заповнити прогалину у формуванні репертуарудля дітей і юнацтва. Здійснено ряд вистав для дітей: «Царівна Ярославна»,«Золотий черевичок» Г. Орловської. У дні Різдвяних свят багато дітей побувалона казково-чарівному Вертепі. Вистави здійснювалися в основномурежисером-директором Ю. Шерегієм, хормейстером Є. Козаком, балетмейстеромО. Заклинською, декоратором М. Іршовим [26, с. 52].За океан виїхали в післявоєнні роки також художники Київськогооперного театру І. Курочка-Армашевський і Київської оперети М. Неділько(працював у Києві до 1939 року, У Львові працював до еміграції 1944-го як412