Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олексій Роготченкота інших бойчукістів були знищені, а їхні імена надовго зникли зі сторінокісторії радянського мистецтва. Сьогодні важко віднайти бодай ескіз чи студентськиймалюнок доби 1930-х рр. Здавалося, що усе, що пов’язане з ім’ямгеніального Михайла Бойчука та його учнів, або вже давно знайдене і відоме,або пропало навіки. У даному дослідженні авторові двічі вдалося наблизитисядо першоджерел мистецької спадщини М. Бойчука та його кола.Першим був запис розмови з київським художником В. Забаштою, якийпрацював у 1973 р. на посаді декана у Київському державному художньомуінституті і намагався врятувати фрески бойчукістів, що відкрилися післяпожежі в одній із майстерень другого поверху, у лівому крилі. Реставраціярозписів була заборонена, і за наказом тодішнього керівництва вони зновубули замальовані. Фотографування також заборонили, проте існує детальнийзапис розповіді про зображувані мотиви*.Другим відкриттям стало темперне зображення на фанерному щиті.Припускаємо, що цей твір, з огляду на спосіб компонування фігур, насиченістьсюжету дійовими особами, колористичну манеру (наприклад, червонахустка жінки намальована на тлі червоної сорочки чоловіка), може належатиВ. Седляру. Саме такий рідкісний прийом у живописі використовувалиІ. Падалка та В. Седляр. Характерними в даному живописі є портретнізображення, близькі до творів В. Седляра «Портрет художниці О. Павленко»(1927) і «У школі лікнепу» (1924–1925). Портретні образи тут, особливожіночі, надзвичайно споріднені з віднайденим твором. Отже, можемо зробитиприпущення, що це могли бути ескізи чи навіть фрагмент невідомогорозпису. Про змалювання робітничого класу у фресках, а також про знищенуфреску роботи М. Гурвича для Клубу моряків у Одесі згадує, зокрема,М. Бовн у найбільшому на сьогодні дослідженні соцреалізму [427, с. 128].Названа вище робота кола М. Бойчука, ймовірно авторства В. Седляра,до цього часу ніде не згадувалася і не публікувалася. Вона була знайденана смітнику під час капітального ремонту даху будівлі Київського державногохудожнього інституту у кінці 1960-х рр. і тривалий час зберігаласяу приватній колекції.Факт народження, життя і трагічна загибель школи Михайла Бойчукау контексті розвитку образотворчого мистецтва 1930-х рр. минулого століт-* Запис розмови з В. Забаштою знаходиться у фонотеці автора.124