Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Українське радянське мистецтво 1930–1950-х рр.секречених, розкритих таємниць. Але так вже складається життя, що раночи пізно істина стає зрозумілою. Це зовсім не означає, що всі й одразу переконуютьсяу хибності своїх вчорашніх поглядів. Зовсім ні. Але ж ознакадемократичного суспільства полягає саме в тому, щоб співіснувало декількарізних бачень, і щоби за переконання, якщо останнє не співпадає з офіційним,не треба було б розраховуватися допитом у кабінетах слідчих, продовжуючивиправдовуватися у Гулагах та концентраційних таборах. Межаминулого і нинішнього століть на вістрі оновленого суспільства розкололабачення на соцреалістичне мистецтво радянської України. Таборів виявилосяне два, як це передбачалося, а більше. Серед мистецьких критиків сталомодно не любити минуле мистецтво, звинувачуючи його навіть у тих гріхах,яких і взагалі не існувало. Декларативність і відверто журналістський підхіду вирішенні найболючіших етапів вітчизняної історії розколов і розмежувавмистецтвознавчий загал. У пресі з’явилися різні, часом відверто несправедливізвинувачення і твердженя. Цілком можливо, що це був обов’язковийетап очищення та становлення демократичного вітчизняного цеху мистецькихкритиків, де б кожний міг сповідувати власне бачення. Гадаю, що проблемаз політичної все ж перетворилася на бажану мистецьку.Сьогодні необхідність розібратися у власній історії з проблем образотворчогомистецтва перейшла до осмислення і нового бачення проблем архітектурних,які ніколи і не розмежовувались з мистецтвом образотворчим,залишаючись його потужною складовою частиною. Подія, що трапиласяу виставковому житті столиці 2004 року, а саме відкриття виставки«Конкурсних проектів Урядового центру в Києві (1934–1935рр)» і стала точкоювідліку. Пропонований нижче аналіз подій є авторським баченням проблеми,який не сприймає, але разом з тим і не заперечує інші можливі версії.Отже влітку 2004 р. в затишному виставковому залі «Хлібня», що розташованийна подвір’ї Національного заповідника «Софія Київська» відбуласявиставка «Конкурсні проекти Урядового центру в Києві (1934–1935 рр.)». У коротенькій анотації було зазначено, що виставка створена заматеріалами із фондів Заповідника і що керівником проекту є Н. Куковальська.Наступний абзац повідомляв, що репрезентовані твори віддзеркалюютьсуспільно-політичні та художньо-стилістичні проблеми того часу.Насправді ж за емоційною силою впливу і за розсекреченою правдою це буводин з найпотужніших художніх проектів останнього десятиліття.349