Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Архітектурне середовище Харкова 1930-х ррІсторії українського мистецтва (автори М. Грицай, Г. Головко) (1967) [14,479], та в альбомі «Мистецтво, народжене Жовтнем» (автор архітектурнихдосліджень С. Кілессо) (1987) [15, 343]. Серед інших досліджень архітектури1950–1980-х рр. слід відмітити працю В. Ванслова «Содержание и формав искусстве» (1956) [16, 371], ілюстрований альбом «Україна будує» (1957)за загальною редакцією П. Непорожнього (автори текстів П. Адріянов,В. Березиков, В. Толовко, А. Добровольський, М. Довгань, В. Єлізаров,В. Жиздринський, О. Звенигородський, Є. Іваненко, Т. Клименко, І. Мороз,М. Перехрест, О. Хорхот, Ф. Хілюк, М. Цапенко) [17, 220], А. Мардера«Эстетика архитектуры» (1988) [18, 216]. Зрозуміло, що за сорок повоєннихроків про архітектуру українського конст руктивізму, а без детального описанняхарківської архітек тури жодне дослідження не обходилося, булонадруковано сотні студентських праць, курсових робіт, дипломів, статейу наукових збірниках та спеціальних журналах. Та в даному дослідженнінас цікавить не кількість написаного, а принци пові відмінності у баченні. Нажаль, оцінки і бачення усіх проблем забудови тодішньої столиці періоду1930–1940-х були практично ідентичні у переважній більшості написано го— аж до часів перебудови, тобто до початку дев’яностих. Саме з початкудев’яностих років виходять друком кілька (відносно небагато) праць російських,а пізніше і українсь ких мистецтвознавців про мистецтво соціалістичногореалі зму взагалі і архітектуру того періоду зокрема. Харків обов’язковозгадується практично у всіх дослідженнях, бо розповісти про добубез будинку Держпрому на площі Дзержинського (автори С. Серафимов,М. Фельгер, С. Кравець) та пам’ятника Т. Шевченку (скульптор М. Манізер,архітектор Й. Лангбард) неможливо. Слід згадати праці цього періоду:І. Голомштока «Тоталітарне мистецтво», Б. Гройса «Стиль Ста лін»,О. Морозова «Кінець утопії», Є. Дьоготь «Русское искусство XX века»,Степанян «Искусство России XX века (Взгляд из 90-х)», Б. Лобановського«Реалізм та соціалістичний реалізм в українському живописі радянськогочасу», О. Голубця «Між свободою і тоталітаризмом», О. Роготченка «Національнийза формою, соціалістичний за змістом», О. Новицької «Кризовіта актуальні явища народного мистецтва посттоталітарної доби». У переліченихпрацях проблеми харківської архітекту ри 1930–1950-х згадувалисяв контексті розвитку усього образот ворчого мистецтва Радянської України.Разом з тим були видані вузькопрофільні дослідження, що принципово473