Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олексій Роготченкоертація львівського вченого О. Голубця, якій передувала видана напередоднімонографія [98]. Чи не вперше дослідник виявив і аргументовано пояснивхибність шляхів трансформації художнього процесу, виходячи з логікифундаментального вивчення камерного львівського культурного середовищаз його віковими традиціями, у період від першої окупації радянськимивійськами і до кінця ХХ ст.Варто зауважити, що московський критик Д. Пригов у розвідці«Пролегомены неведомые к чему» [291] виокремлює вісім модифікацій соціалістичногореалізму — післяреволюційний, непівський, періоду колективізації,індустріалізації (до 1934 р.), передвоєнний, воєнний, післявоєнний,хрущовський, брежнєвський. Можливо, «в зону страху» не потрапили дваз них — післяреволюційний і непівський. В усіх останніх «партійний дороговказ»обов’язково опікувався митцем. Включаючи перші роки періодуперебудови, образотворче мистецтво і критика знаходилися під пильнимнаглядом ідеологічних служб.Вивчення та дослідження відомих у світі тоталітарних систем, середяких СРСР посідав чільне місце, тривало за кордоном, розпочавшисьз кінця 1940-х рр. Сьогодні українською мовою перекладено чимало творіввизначних дослідників, але переважна більшість (на жаль, це стосуєтьсяі досліджень з історії мистецтв того періоду) залишаються у першоджерелах.Однією з найбільших праць є книга Поля Рікеля «Навколо політики»[310], видана 1995 р. в Києві видавництвом «Дух і літера». У дев’яності рокипередчуття краху радянського тоталітаризму пожвавили дослідницьку працюзакордонних вчених. У цьому аспекті показовими є праці Мартіна Маліа«Радянська трагедія» [430], «Марксизм і стрибок у царство свободи» АнджеяВаліцького [64], «Минуле однієї їлюзїі» Франсуа Фюре [384], збірка«Чорна книга комунізму» з матеріалами С. Кройцбергера, І. Ман нтойфеля,А. Штейнингера, Ю. Унзера [409], «Між нами. (Дослідження думкипро іншого)» Е. Левінаса [217], «Укорінення. (Лист до клірника)» ВейляСімона [70], «Сталінський злочин в Україні у 1936–1953 рр. Огляд» Д. Поля[432], «Націоналізм і національна політика у Радянському Союзі» Г. Зімона[433]. До тем тоталітаризму і його проявів у СРСР (відповідно і в УРСР)на початку 1990-х звернулася ціла генерація німецьких учених, які протягомнаступних десяти років підготували дисертації, керуючись головнимчином дослідженнями української історії зазначеного періоду. Згадаємо26