Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олексій Роготченкоробітників та селян. Заради них ми повинні навчитись господарювати, рахувати.Це також стосується і мистецтва та культури. Для того, щоб мистецтвозмогло наблизитись до народу і народ до мистецтва, ми спочатку повинніпідняти загальний освітній та культурний рівень» [398, с. 12–17].Радянська влада будувала свою політику на тому, що обов’язковоу всьому мусив бути присутнім образ ворога. Як правило, він спочаткуз’являвся, а після втручання Комуністичної партії, в нашому випадку у справимистецтва, — зникав. Періодично у політичній та мистецькій сферахжиття мала відбуватися обов’язкова перемога Комуністичної партії у ланціїї опікування культурою держави. Партійне керівництво обов’язково «будувалосяна суворо науковій основі» [276, с. 508]. І це, звичайно, означало, щовсі заходи, які проводила партія в галузі художньої культури, знаходилисяу відповідності з «об’єктивними» законами розвитку мистецтва в умовахсоціалістичного ладу. Для зручності боротьби за утвердження нового мистецтвабуло придумано поняття «передова лінія ідеологічного фронту».Мистецтво ставало або політичним і своїм, або аполітичним і чужим:«Животворний дух комуністичної партійності — основна сила революційногорадянського мистецтва, всього передового мистецтва соціалістичноготабору» [276, с. 610]. Отже, партійність творчості ставала обов’язком як дляпартійних, так і безпартійних радянських художників.Найзрозуміліше про перемогу нового мистецького стилю, уже на другийдень після його проголошення, скаже М. Горький: «В чому я бачу перемогукомунізму на з’їзді письменників? В тому, що ті, хто раніше вважалисьбезпартійними… визнали комунізм єдиною бойовою керівною ідеєю у творчості,в живописі словом» [105, с. 338].Друге видання «Нарисів марксистсько-ленінської естетики», підготовленедо друку Академією мистецтв СРСР разом з Науково-дослідним інститутомтеорії та історії образотворчих мистецтв, побачило світ 1960 р. (першебуло датоване 1956 р.). Порівняно із першим на 429 сторінці нового виданнязникли хіба що цитати зі сталінських робіт. Концепція, стиль і бачення проблемсоціалістичного реалізму залишилося незмінним. Отже, колектив тодінайвідоміших мислителів нового часу — К. Ситник, Н. Дмитрієв, Е. Мартинова,Ю. Колпинський, В. Зименко, Б. Никифоров, І. Масєєв, Ф. Калошинвидали доповнений посібник, обов’язковий для вивчення в усіх творчихі мистецьких середніх та вищих навчальних закладах.90