Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Театр 1930–1950-х рр. очима художника і глядачакраїни, такими, як МХАТ і московський Малий театр, Театр ім. І. Франка,Харківський театр ім. Т. Шевченка та ін.» [24, с. 431]. Опублікованув «Правде» п’єсу читали та обговорювали в штабах і в окопах, посипалисягнівні листи на «самий верх» з проханням заборонити постановку, оскількивона підриває авторитет керівництва. Сталін не реагував на листи, підписанігенералами та полковниками, зберігав спокій і підтримав драматурга. Післявеликих невдач і поразок на фронті треба було списати трагедію 1941–1942 рр. на генералів горлових і виконавців, які невдало і неправильно виконувалинастанови і вказівки вождя. В декораційному вирішенні вистави«Фронт» М. Драк шукав антитези горлівським «афоризмам», що лунализі сцени: «Війна — це ризик, а не арифметика», «Солдати не пишуть, а воюють».В сценографії вистави не було показного пафосу, натомість в оформленніприсутня об’єктивна документальність, яка стилістично перегукуваласяз кінохронікою тих років. Окопи, зруйновані будинки, зображені крупнимпланом бліндажі та командні пункти сконцентровували та скеровувалиувагу не на фактурі, загальній тектоніці, що об’єднувала деталі в оформленні,а на дії, зіткненні різних психологічних типів, характерів, методів веденнявійни.«Ніби у військову форму, в сукна кольору хакі була вдягнена сцена(оформлення художника М. Драка). На порталі — орден Великої Вітчизняноївійни 1-го ступеня — символ перемоги, емблема вистави. На сцені — ніякоїпобутової деталізації, лише кілька необхідних по ходу дії речей: стіл, стільці,крісло; в центрі — стратегічна карта» [21, с. 178].«Фронт» у Харківському драматичному театрі ім. Т. Шевченка в постановціМ. Крушельницького і художника В. Меллера був здійснений вжепісля битви під Сталінградом. Це позначилося на стилістиці та художніхприйомах оформлення. Були гостріше показані персонажі, декорації служилине тільки емоційним тлом — більш широким діапазоном виражальнихзасобів, більш розвиненими та складними декоративними формами вониутворювали монументальне видовище. Живописні панно з мотивами плакатіввоєнних часів, у порталах — могутні колони з гірляндами квітів, щовносять тріумфаторські, фанфарні ноти в зорову партитуру, — все це утворювалопіднесено патетичний настрій. Під час дії йшли кадри кінохроніки— таким чином художник і режисер засобом ускладнення синтетичногопластичного середовища підсилювали головну ідею п’єси.403