Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олексій Роготченкожавні замовлення, разом з Ю. Білостоцьким та Г. Пивоваровим. Їх колективнийметод праці був схвалений партійним керівництвом. Окрім вже згадуванихвище спільних творів, Е. Фрідман у складі творчої бригади створюєдля Будинку Червоної Армії 3-метрову постать червоноармійця (1938),а через рік — кінну постать М. Щорса та фігуру О. Пушкіна. Тоді ж, у 1939 р.,бригада споруджує пам’ятник загиблим стратонавтам для м. Сталіно.Самостійно Е. Фрідман намагається також працювати, але не в індивідуалізованійманері моделювання, а в нормативній. Так, у 1937 р. він виконуєсерію портретів учасників олімпіади самодіяльного мистецтва, бюст ударниціМарії Демченко (1938), портрет «Шахтар Концедалов» (1938).1937 р. до Київського художнього інституту вступає Макар Вронський.Він переїхав до України з Білорусії, де всиг закінчити Вітебський художнійтехнікум 1930 –го і попрацював викладачем креслення і малюнку у середніхшколах. У якості художника працював також в районній газеті містаБорисова. Студентом КХІ юнак виявився напрочуд завзятим у роботі,бо був набагато старшим від однокурсників (1910 р. н.) Він одразу правильнозорієнтувався у політичній і мистецькій ситуації довкола і почав робитивиключно правильні твори. Приклад Макара Вронського характернийприк лад молодого талановитого митця доби. Як і більшість тодішніх студентів,він працював наполегливо і дуже багато. Політичних помилокне робив і результат його діяльності був передбаченим. 1951 р. за монументТ. Г. Шевченко у співавторстві з О. Олійником митець здобуде Сталінськупремію — найпочеснішу відзнаку тодішнього мистецького і політичногосоціуму.З початком війни Вронський разом з інститутом евакуюється в містоСамарканд. 1944 року, як студент, направляється на 1-й Український фронтдля «творчої роботи у підготовці художньої виставки «Бойовий шлях 1-гоУкраїнського фронту» (Автобіографія у особовій справі НСХУ).М. Вронський веде велику поза інститутську громадську діяльність виконуючи«…общественные, художественного порядка задания для клубов, а настарших курсах для виставок и музеев города». М. Вронський навчаючисьв інституті мав персональну державну стипендію. 1945 він одержує дипломз відзнакою і звання художника — скульптора. Двома роками пізніше юнаказапрошують на викладацьку роботу до художнього інституту, де він і пропрацюєдо останніх днів життя, отримуючи усі можливі привілеї. Макар154