Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олексій Роготченкоським всі ті твори, що написані українцями, або написані на українськіймові, або ті, що мають виразні ознаки нашої мови!» [301].«Народ нашої країни, першим зробивши соціалістичну революціюі збудувавши соціалізм, вписав нову сторінку і в історію художнього розвиткулюдства», — прочитає студент 1960 р. в «Основах марксистсько-ленінськоїестетики» [276, с. 303]. Як бачимо, теоретики мистецтва РадянськогоСоюзу опікувалися не лише внутрішньою мистецькою політикою, алеі зовнішньою світовою. Поняття «соціалістичний реалізм» охоплював двісторони мистецтва: методологію, тобто метод, і кінцевий його результат —твір, що був виконаний у соцреалістичній манері. Таке трактування «переможної»манери у пластичних мистецтвах теоретиками післявоєнного часубуло насильно зараховане до творчого принципу, тобто методу:«Соціалістичний реалізм як творчий метод характеризується перш за всеякісно зміненим ступенем усвідомлення художником його творчих установок,його громадської позиції, естетичного та світоглядного ставленнядо дійсності. Соціалістичний реалізм — це метод художньої творчостіз позицій наукового комуністичного світобачення, боротьби за перемогусоціалістичного та комуністичного суспільства. Свідоме використання науковоїідеології в процесі художнього пізнання дійсності, ясність та послідовністьсуспільно-політичної, етичної та естетичної позиції художника —все це створює в мистецтві соціалістичного реалізму небувало широкі можливостідля реалістичного образного відображення життя порівняно із реалістичниммистецтвом минулого» [276, с. 304].В такій ситуації годі було б сподіватися на схвальні відгуки з приводуавтентичності українського мистецтва. У 1949 р. недотримування правилстосовно доктрини «Україна — молодша сестра» цілком реально моглозакінчитися в’язницею: «Давній ворог російського реалістичного живопису,І. Врона і тут користується з нагоди, щоб звести новий наклеп на органічнийзв’язок українського живопису з традиціями славної російської реалістичноїшколи. Знову він діє випробуваним дворушницьким методом. В одномумісці пише, що збереження майстрами-реалістами своїх творчих принципіві передача їх молодшому поколінню були «живою традицією, живим вкладому радянський живопис кращої спадщини російського реалістичногоживопису, на якій виховалися ці старі художники в дореволюційні часи».А кількома рядками нижче заявляє: «З часу 6-ї Всеукраїнської виставки98