Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Українське радянське мистецтво 1930–1950-х рр.і цегла» (1936–1938), де зображено робітника з молотком і цеглиною в непомірноміцних і натруджених руках, перегукується з чоловічими образамиу творі Л. Мучника того ж року в «Повстанні на крейсері «Очаків» та твору,що був написаний раніше — «Підвіз провіанту до броненосця Потьомкін»(1934). Зображення фізично здорової людини у живописі тоталітарних державсаме протягом другої половини тридцятих років (останніх мирних часівперед війною) мало логічну послідовність у вихованні нової людини. Саме цемистецтво сповідувалося як зрозуміле простому народу [124, с. 459–471].Міцне тіло, міцний дух і залізна воля населення взагалі і молоді зокремастали директивною нормою нового мистецтва. Метафоричний змісткнижки М. Островського «Як гартувалася сталь» (1932–1934) сприймавсяяк програмний у вихованні більшовицьких кадрів. Фрази «залізна волявождя і партії», «сталева єдність більшовиків», «залізні льотчики та танкісти»,«сталеві крила» стали логічним продовженням зображення міцноїлюдини і її керманича. Власне, задля зображення керманича та його дійі була підтримана лідерами усіх тоталітарних країн Європи тема міцноїлюдини-надлюдини. Ідеалом Гітлера були «тіла солдат, тверді, як сталь».Яскравим прикладом слугує твір Х. Ланцингера «Гітлер-прапоронесець».1933 р. Геббельс у своїй промові на відкритті Культурної палати Третьогорейху пропагував «сталеву романтику» героїчного світосприйняття. Залізнігерої в живопису Німеччини і СРСР, а значить і України як складової йогочастини, проіснували у мистецтві соціалістичного реалізму до 80-х рр. ХХ ст.Період тридцятих років був найбільш загостреним у класовій і мистецькійборотьбі. Отже, новому мистецтву було запропоновано міф, який мусив підтримуватисяталантом художника. Для багатьох митців звернення до сюжетноїкартини на задану тематику, портретів керманичів чи передовиків сталоважким випробуванням.Втім, феномен тридцятих років українського живопису полягає самеу тому, що за умов невільного вибору і страху ув’язнення творчість більшостіхудожників не занепадає, а, навпаки, зростає у своїй професійності.А. Петрицький виконав картину «Парашутисти». Це капітальне полотнозагинуло під час Другої світової війни. Така еволюція мала місце в творчостіінших митців, зокрема В. Овчинникова (1907–1978). Відмовившись відсвоїх попередніх захоплень, у 1930-ті рр. він створив реалістичні полотна,зокрема «Сестра-партизанка» (1937).185