Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Театр 1930–1950-х рр. очима художника і глядачавикористання деталями та фрагментами, та був цілком підпорядкованийпоетичному, билинно-монументальному задуму художника та режисера.Масштабно та узагальнено було подано у І дії давньоруську архітектуруз дерев’яним орнаментом. Теплі, трохи приглушені жовто-вохристі тониінтер’єру палацу Світозара, де відбувається весілля його доньки Людмилиз Русланом, у святковому та гармонійному єднанні із золотаво-червоноюінтермедійною завісою утворювали урочисту та піднесену атмосферу в ційкартині. Планшет сцени стає об’ємним продовженням краєвиду в картинізустрічі Руслана з чаклуном Фінном, де казковий і фантастичний ліс, печераФінна в центрі галявини, а приглушена гама зеленаво-лілових барв передаєобразний стрій музики цього епізоду [6, с. 23].Оформлення фіналу повертало глядача до зорового образу прологу,інтер’єру палацу Світозара, але кольорове співвідношення холодних і теплихбарв стає інтенсивніше.Порівнюючи одну із перших вистав «Руслан і Людмила» на українськійсцені (період 1930-х рр.) з її постановкою у Великому театрі в Москві, якайшла довгий час у декораціях В. Дмитрієва у 1940–1950-х р., слід зауважити,що у московській постановці було зроблено наголос на монотематичнихдекоративних мотивах. Занадто збільшені, виконані локальною червоноюбарвою куліси композиційно були дисонансом до відстороненого від сюжетудії панорами давньоруського міста, не Києва, як у сюжеті опери; в оформленнідомінували спрощені геометричні форми. Прагнення відтворити екзотичнута казкову атмосферу (це лише одна з ліній сюжету) відволікалоавторів постановки від сприйняття музики М. Глінки. Віртуозні за композицієюта переконливі в колористичному плані декорації лише допомагализробити наголос на декоративно-екзотичному боці вистави. Ліро-епічнийта билинний пафос втрачав значною мірою своє місце в цій постановці [58,с. 259].В наступній роботі над оперою «Милана» художник вдався до більшзагостреної графічної, стриманої та водночас тонко-експресивної манерипобудови декорацій. Ф. Нірод створив складний і гармонійний комплекскраєвидів Карпат, що на сцені живуть то світлою романтичною красою, тонабирають похмурого, бентежного настрою. Макет до «Милани» Ф. Ніродаекспонувався на Міжнародній виставці у Брюсселі 1958 р. і приніс автору зависокохудожнє образотворче вирішення вистави бронзову медаль.443