Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олексій РоготченкоВідмінний портретист, вона одразу привертає увагу до своїх робіт самез точки зору вивіреної акаменмічної побудови твору. Підміна понять класичнийакадемізм і соціалістичний реалізм виведуть її роботи у ряд майстрів,які беруть участь в художніх виставках і художньому житті країни.На VІ Всеукраїнській художній виставці, що відбулася 1935 р. у Києві,І. Мільгунова репрезентує скульптуру «Дівчина, що заплітає косу». І тодіі зараз буде проводитися паралель між жіночими образами вчителя і учня— Блох і Мельгунової. Насправді це принципово різні композиції, що відображаютьрізний настрій портретованих і, що головне, різне соціальненавантаження творів. Дівчина, що заплітає косу роботи І. Мельгунової —робфаківка з 1930-х. Переданий внутрішній світ моделі не тотожний сацесійнійдівчині роботи Л. Блох французького періоду. За твердженням професораЛюдмили Лисенко піонерство Ірини Мельгунової заключається не укопіюванні, а у відродженні чи правільніше народженні ліричного портретуобразуу час найжорстокішого тоталітарного утиску образотворчого мистецтва.Важко сказати свідомо чи підсвідомо це зробила молода скульптореса,але саме їй належить ліричний психологічний портретний образ сутністьякого була заборонена тодішньою існуючою компартійною ідеологією.Вона випередила час щонайменше на десять років, бо ліричні образи переможцівживописці і скульптори почнуть створювати лише на межі 1940–1950-х рр., та й то спочатку у живописі у творах С. О. Григорьєва, Т. Н.Яблонської. Ірина Мельгунова перекреслила своєю «Дівчиною» усю стратегіювійськової доктрини держави, де образ юні обов’язково мав асоціюватисяз фізкультурницею, парашутисткою, комсомолкою, молодою людиною,яка завтра без вагань віддасть своє життя за владу Рад, тобто тим людськимматеріалом, де не залишалося місця емоціям індивіда, тим людям, смертіяких у найближчому часі будуть рахувати сотнями тисяч, тим людям життяяких буде цікавити державу виключно як робоча сила на фронті, заводі,таборі. Ще більше ця різниця очевидна в роботах «Бюст ударниці Христенко»(1935), «Портрет стахановки» (1938), («Школярка», 1941), І. Мельгуновійвдаються портрети що несуть два коди –зовнішній і прихований. Внутрішнясуперечка моделі виводить її з образу чисто мистецького в образ філософський.До війни Мельгунова виконує погруддя вождів і діячів культури(1939). Наступна етапна робота — постать С. Орджонікідзе, а дляДніпропетровського оперного театру фігура «Циганки». Війна зупиняє144