Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Українське радянське мистецтво 1930–1950-х рр.тримки. Ідеологія практично повністю витісняє творчий пошук. Сприймаєтьсязрозуміле простому люду академічне (соцреалістичне) виконанняскульптурного твору. Ідеології фашизму і комунізму змішуються, і в останніперед війною роки мистецтво Німеччини і СРСР–УРСР стають тотожними.Описовість, гігантоманія і реальне (реалістичне) зображення героя стаютьобов’язковою нормою провідного мистецтва європейського тоталітаризму.Роль скульптора-художника, митця-індивідуала слабшає і якщо і незникає зовсім, то вже не несе домінуючого навантаження. Натомість виростаєзначення колективної думки і колективної відповідальності. Професійніреволюціонери змінюються професійними політінформаторами, а буквальнокількома роками пізніше замполітами, які будуть пильно стежити і відповідатиза ідеологію, яку назвуть ідеологічним фронтом. Фронт буде потребуватиборотьби і сценарій з театрального (захоплення Зимового палацу)перетвориться на цілком реальну війну з власним народом. Серед сотеньтисяч репресованих і знищених у сталінських таборах людей буде чималотворчого люду.Так, 1937 р. заарештована з іншими професорами КХІ Ж. Діндо. Її булозасуджено до 10 років ув’язнення. Того ж 1937-го заарештовано і засланов м. Чарджоу (Туркменія) її чоловіка — Б. Кратка, секретаря партійногокомітету Київського художнього інституту. Б. Кратка звинуватять у недостатнійрішучості у боротьбі з професором Бойчуком і його оточенням.Практично усі дослідники процесів образотворчого мистецтва тридцятихроків (М. Бовн, Е. Деготь, О. Морозов, А. Іванов, Б. Гройс, С. Хан-Магомедов, Ю. Маркін та ін.) підкреслюють спорідненість мистецтва тоталітарнихєвропейських держав. Крім архітектури, зразки якої у багатьохвипадках уже не збереглися, найбільш яскраво процеси зближення культурСРСР та Німеччини демонструє скульптура. На початок 1930-х рр.в Німеччині працювало 2300 скульпторів. Приблизно така ж кількість булаі в СРСР. Керівництво обох країн приділяло велику увагу саме скульптурі яквиду мистецтва екстер’єрного і найбільш масового. Ідеологи Третього рейхуподібно до ідеологів Країни Рад вбачали у новітній скульптурі абсолютніідеали нового мистецтва, що оспівувало нову людину — надлюдину і новесуспільство — фашистське в Німеччині, радянське в СРСР. Скульптура, яквелика монументальна, так і мала станкова, ставала засобом пропаганди.Перш за все це стосувалося тем, що відтворювались у скульптурних замов-159