Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Українське радянське мистецтво 1930–1950-х рр.ную (термін цитуємо мовою оригіналу) психологию». Це пояснюєтьсянасамперед тим, що Фрейд сміливо втручався у проблему внутрішньогосвіту людини, його інстинктів, складних емоцій, протиріч, намагань та дійв галузі позасвідомості. Вплив Фрейда на естетичну думку Німеччинита Австрії початку ХХ ст. був дуже великим. А надзвичайна спорідненістькультур СРСР і Німеччини періоду, що вивчається, дозволяє зробити висновок,що такий вплив спостерігався (можливо, більшою мірою підсвідомо) і вСРСР-УРСР. Можливо, саме цей підхід до вивчення чи, точніше, дослідженнямистецтва взагалі і архітектури як його складової частини зокрема, дастьвідповідь щодо гіпертрофованої величі державних споруд (будинок ЦККомсомолу, архітектора Й. Лангбардта або будівля НКВС — нинішня будівляВерховної Ради І. Фоміна в Києві), неістотного розміру плакатів та транспарантів,багатотисячних мітингів та костюмованих вистав як у Німеччині,так і в СРСР [316, с. 54–55]. Якщо вчення Фрейда не охоплювало стовідсотковоестетичні проблеми краси та художньої форми, то його послідовникК. Юнг (1875–1961) розробив теорію появи «колективного позасвідомого»у формуванні специфічних «архетипічних структур», які у символічнихобразах живуть у міфології різних народів [281, с. 48]. І хоча психоаналізне мав прямого діалогу з дослідниками сприйняття архітектурних образів,вчення Юнга надзвичайно близько торкнулося сприйняття простору у величіспоруди. Вчений мав на увазі фізичні розміри будівлі і співставляв їхіз зростом нормальної людини. Використання такої геометричної формуливрешті і стало модулем у побудові образу «нової сталінської архітектури».Людина-гвинтик і людина-мазок на кількасотметрових панно чи діаграмахсвоєю присутністю прославляли велич керманичів та правлячої патрії.А якщо перехожий опинявся на площі перед Держпромом у Харкові, чи підколонадою ЦК ВЛКСМ у Києві, чи коло будівлі НКВС на вулиці Володимирській,він, звичайно, розумів свою неміч перед спорудою, що символізуваласобою Країну. Представники психоаналізу доволі часто зверталисядо філософії екзистенціалізму, зокрема до вчення М. Хайдеггера (1889–1976), яке зумовило великий вплив на естетичне вчення і, що для нас найбільшцінне, на розуміння і сприйняття простору в архітектурі. Бурхливийзлет архітектурного українського генія доби конструктивізму, а практичнопізнього авангарду 1930–1940-х рр., бере свій початок на зламі століть.Будівля харківського Держпрому 1926–1927 рр. залишається непереверше-345