Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олексій Роготченкопластичної мови попередників. Разом з тим «скульптура усе більше набувалаполітичного забарвлення, театралізованої оповідності, тяжіла до натуралізму.Митцеві обов’язково треба було догодити смакові замовника. Нерозуміннязамовником твору могло мати трагічні наслідки. Пріоритетною в естетичнійоцінці стає ідеологічна заангажованість твору та його відповідність «правдіжиття в її революційному розвитку» [137, с. 59].Після того, як у 1929 р. не було визначено кращий проект пам’ятникаТ. Г. Шевченку для Харкова і другий конкурс 1930 р. також не дав результатів,московське керівництво (вважається, за вказівкою О. Жданова) прийшлона «допомогу» українському скульптурному мистецтву, і наступнийконкурс вже було оголошено всесоюзним. Під пильною увагою опинивсяне лише харківський, а й канівський і київський монументи. В рік, колиУкраїна переживала спланований сталінським режимом геноцид, між двомапровальними колективізаціями 1931–1932 рр., голодом 1931 і першим голодомором1932–1933, українські скульптори були змушені взяти участьу конкурсі (з огляду на сьогоднішнє бачення історії, розуміючи, хто станепереможцем)*. Перемогу визначила не лише мистецька вартість проекту, а впершу чергу політико-ідеологічна благонадійність автора, який не захоплювавсясвого часу авангардом (державна увага надавала чимало перевагскульптору, як свідчив Л. Молодожанін, що навчався тоді у М. Манізера,допомагаючи йому ліпити постать поета) [279, с. 56]. Разом з тим «незахоплення»авангардом М. Манізера зовсім не завадило йому після перемогина конкурсі кардинально переробити перші задуми і звернутися самедо авангардної побудови модулорної композиції, яка у графічному виконаннідуже нагадувала проект башти ІІІ Інтернаціоналу В. Татліна (1919).Серед пропонованих конкурсних проектів лідерство захопили варіантиФ. Кричевського, С. Меркурова, М. Драгана, К. Бульдіна. У проектіпереможціМ. Манізера будуть запозичені східці Ф. Кричевського та ритмдругорядних фігур К. Бульдіна. Пластична ж частина пам’ятника віддзеркалюєсуцільну відповідність вимогам єдиного методу. Порушення встановленихнормативів таврувалося «буржуазним націоналізмом» і жорстоко вико-* Серед українських скульпторів були: Б. Кратко, Ж. Діндо, Л. Блох, І. Кавалерідзе,М. Гельман, О. Кудрявцева, Л. Муравін, Я. Ражба, М. Новосельський, А. Писаренко,П. Мітковіцер.132