Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Соціально-політичне тло і художнє життя…Восени 1930 р. в Харкові відбулась Міжнародна конференція революційноїлітератури. Цікавим для нас цей факт є тому, що при конференціїпрацювала секція мистецтва. Вона утворила Міжнародне бюро революційниххудожників (МБРХ) на чолі з угорським художником-комуністом БеллаУітцем, який проживав у Радянському Союзі. Бюро провело конференціїмистецьких об’єднань України, а також збори художників у Харковіта Києві, на яких обговорювалась звернена до художників усього світудекларація. Головні її положення були покладені в основу платформиВсеукраїнської федерації художніх об’єднань (ВУФХО), яку розробилипредставники всіх наявних на той час мистецьких об’єднань, а також представникиНаркомосу і профспілки [190, с. 51–56]. Однак і цього разу бажанняфедеративного об’єднання усіх існуючих художніх організацій не трапилося.Процеси утворення мистецьких угруповань в західних землях України,що перебували під владою Польші, Румунії та Австро-Угорщини мали дещоінший характер, аніж в східній та центральній радянській Україні. Єдиноюоб’єднуючою рисою залишалася національна ідея. Якщо радянські українськімитці мали тиск з боку панівної комуністичної влади, західні митцідоволі часто відчували утиски від іноземних польських, румунськихта австрійських чиновників. Як в Україні східній, так і в Україні західнійвиростало і мужніло нове покоління діячів культури. Серед найбільшпотужних угруповань слід згадати ГДУМ (Гурток діячів українського мистецтва),Анум (Асоціація незалежних українських митців), Сум (Союз українськихмитців), Товариство прихильників мистецтва на Буковині, «Руб»,Українське товариство прихильників мистецтва, «Artes», «Нова генерація»,Львівський професійний союз митців-пластиків, «Спокій» (Варшава),«Зарево»(Краків).У маловідомій праці М. Горького 1928 р. «Про звеличених і “Початківців”»,майбутній світоч соціалістичного реалізму і один з ініціаторів знищеннянезалежних мистецьких угруповань країни, вперше підводить теоретичнубазу необхідності об’єднання у єдині Спілки і непримеримість до опонентів.Роблячи це хитро, він посилається на давно мертвого Леніна. «Безбійки не проживеш», — говорив В. І. Ленін. Він завжди говорив те, «щотреба», — чудова звичка була у нього. І далі «Так, “без бійки не проживеш”.Тому розбіжності, що існують між літературними групами, цілком природ-53