Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олексій РоготченкоСоціалістичний реалізм згадувався мистецтвознавцями попередніхперіодів і як стиль і як метод. Він міг навіть бути, за Луначарським, «широкоюпрограмою», що «включає дуже багато різних методів» [228, с. 369].Але відсутність чіткого міркування про запропонований для вжитку методз самого початку сприяла появі непорозумінь щодо теоретичного тлумачення.Уже згодом, переважно закордонними теоретиками — М. Бовном(«Соціалістичний реалізм») [427] і Б. Менцелем («Традиції та новаторство»)[242], буде остаточно доведено, що мистецтво початку тридцятих років увібралов себе риси нового напрямку, який був одночасно і стилем в широкомурозумінні, творчим методом, а крім того, ще й програмою. Стосовнотворчого методу, який став стилем, ще 1960 р. писав П. Говдя в розвідці«Українське радянське образотворче мистецтво» [95, с. 37–39]. Зверненняу даному розділі до аналізу соцреалізму є цілком логічним, тому що самеживопис з його можливостями побудови композиції, кольоровими сполученнями,творенням образу із застосуванням методу підсвідомого мислення,декларативністю і разом з тим інтимністю сприйняття, розмаїттям фарбу одних випадках та монохромністю у інших, можливістю передачі психологічногостану образу шляхом їх плакатного змалювання і водночас іншоюможливістю ліплення форми — насиченістю чи, навпаки, пастозністю фарбизмусив підійти до аналізу стилю у дослідженні його параметрів з точки зорусинтетичного мистецтвознавства. У нашому розгляді соціалістичний реалізмв українському живопису 1930-х рр. розглядається у набагато ширшомузначенні — не лише як метод, скерований на формування певної мистецькоїточки зору, але й як програма для пропаганди нового способужиття. Сьогодні багато ключових понять, що стали на перешкоді в розумінніживописного соцреалізму, можуть бути підтверджені або спростовані.Стають зрозумілими і догма вимушеної партійності, і такі додаткові мистецькіпоняття, як класовий зміст, ідейність, народність, які межуютьз іншим розумінням художньої творчості — правдивістю, документалізмом,історичною правдою чи вигадкою, проблемою формотворення. Сьогодністає зрозумілою в своїй діалектичній цілісності вимога до митця у створенніфундаментально-утопічного образу, який демонстрував протягом шестидесятиліть революційний романтизм, обов’язковий оптимізм і особливединамічне бачення світу.186