Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олексій РоготченкоБудинку Держпрому на площі Дзержинського (автори С. Серафимів,М. Фельгер, С. Кравець) та пам’ятника Т. Г. Шевченку (скульптор М. Манізер,архітектор І. Лангбард) неможливо. У згадуваних працях проблемихарківської архітектури 1930-х також аналізуються в контексті розвиткуусього образотворчого мистецтва радянської України. Разом з тим буливидані вузькопрофільні дослідження, що принципово змінювали баченняі розуміння архітектури як носія політичного замовлення та механізмуствердження комуністичної влади. Це, зокрема, ґрунтовні праці О. Степанова,Г. Іванова, Н. Нечаєва «Архітектура і психологія» [360], А. Габричевського«Теорія та історія архітектури» [87], А. Пуч кова «Сумніви щодоархітектурного стилю» [293], О. Буряка, І. Крейзера «Між конструктивізмомта АР Деко. (Метод та стиль в архітектурі Харкова 20–30-х рр.)» [59],С. Іванова «Архітектура в культуротворчості тоталітаризму: Філософськоестетичнийаналіз» [150]. Найбільшою працею останніх років стала «Історіяукраїнської архітектури» (2003) за редакцією В. Тимофієнка. Розділ «Архітектура30–50-х рр. ХХ століття» написано С. Кілессо [183].Для нашого дослідження важливими також були найновіші праці правдивогоісторичного змісту, які висвітлювали невідомі раніше «білі плями»української історії, певні суспільно-політичні катаклізми. Із зрозумілихпричин українські вчені звернулися до них лише на початку 1990-х рр.Перша монографія про голод 1932–1933 рр. — «Ціна великого перелому»,написана С. Кульчицьким [203], побачила світ 1991 р., Г. Касянов у 1992 р.видав книгу «Українска інтелігенція 1920–1930-х рр.: соціальний портретта історична доля» [172]. Перші подробиці політичних репресій в Україні1920–1930-х рр. були надруковані у збірниках «Про минуле заради майбутнього»[292] і «Маршрутами історії» [410]. У кінці 1990-х рр. з’явилася щеодна, на той час найсолідніша за кількістю статей і авторів (С. Кульчицький,М. Панчук, В. Савельєв), збірка «Голод 1932–1933 рр. на Україні: очимаісториків, мовою документів» [204]. Чимало корисного у вивченні періодудодали книжки мемуарного жанру, що розповідали про закриті раніше сторінкивітчизняної історії. Як приклад — «Історія мого покоління»І. Майстренка [231], «Зустрічі та прощання» Г. Костюка [195] та «Пастка:30 років зі Сталіним. 50 років без Сталіна» І. Дзюби [122].Та все ж найбільше інформації про 1930–1940-і рр. дали розсекреченіархіви СБУ. Завдяки вченим, що опрацювали цей безцінний матеріал,30