Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олексій Роготченкоінтер’єрів був у стилі раннього Відродження, легка комедійність сюжетуживописних завіс поєднувалася з буфонадною конструкцією костюмів.Завіса прологу в ескізі — в стилі рококо, сюжетно вона повинна булаб об’єднати всіх персонажів комедії, зображених в сценічних костюмах.Арлекін сцени проектувався багато орнаментизований, а в порталі повиннібули бути могутні колони з ліпниною. Сценічний простір, організованийтаким чином, нагадував про стиль придворних театрів. Комічні та персоніфіковані,позначені легкими гротесковими рисами ескізи костюмівМальволіо, Куріо, Блазня, Сера Тобі та Капітана.Того ж 1936 р. здійснює оформлення вистави «Дон Карлос» Ф. Шіллерав Київському українському драматичному театрі ім. І. Франка режисерГ. Юра. На відміну від задуму «Дванадцятої ночі» як барвистогота кар на вального видовища, «Дон Карлос» в сценографії А. Петрицькогобув стриманим за колоритом: зовні характеризувався лінійною, майжеакадемічною композицією костюмів, декорацій. Художник створив атмосферубезвиході, емоційної пригніченості. «Тяжеловесные архитектурныеформы королевского дворца, монументальная скульптура с холоднымравнодушием внимали жарким монологам героев. Люди придавленык земле этой тяжестью, этими низкими потолками. Даже густая зеленьсада в одной из картин, выполненная, по замыслу художника, объемнопластически,нависает над землей, закрывая от людей белый свет» [18,с. 78]. 1937 р. А. Петрицький створив одну із своїх етапних робіт довоєнногоперіоду — оформлення опери М. Лисенка «Тарас Бульба» (реж.І. Ланицький) у Київському театрі опери та балету ім. Т. Шевченка.Художник у декораційне середовище ввів краєвиди-панорами: «Січ»,«Київський Поділ», «Облога Дубно». Костюми та зброя козаків, жіночікостюми, побутові речі були створені на реальній історичній основі.Зоровий образ вистави загалом мав емоційно піднесений характер, тонвистави був героїко-романтичного звучання. «Художник чувствует «душу»вещей и, перестав быть лаконичным, приходит не к натуралистическомунагромаждению вещей на сцене, а к более сложной гармонии» [там само,с. 81]. На сюжет «Тараса Бульби» був створений однойменний балетВ. Соловйовим-Сєдим і поставлений весною 1941 у Большому театрів Москві (балетмейстер Р. Захаров, художник А. Петрицький). Прем’єравистави отримала схвальні відгуки, один із московських рецензентів виз-398