Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Театр 1930–1950-х рр. очима художника і глядача«Возвратился из эвакуации Одесский театр революции. Привез новыйрепертуар из семнадцати названий, среди которых были «Русские люди»,«Жди меня», «Парень из нашего города» К. Симонова, «Партизаны в степяхУкраины» и «Миссия мистера Перкинса в страну большевиков»А. Корнейчука. Художественное руководство театра (после войны он сталназываться Театр им. Октябрьской революции) возглавил талантливыйрежиссер Б. Тягно.14 апреля 1944 года, почти сразу после освобождения города, началработать Русский драматический театр им. А. Иванова. В его труппу возвратилисьте, кто работал в ней до войны, а также влились новые актеры из театровМосквы, Саратова, Ярославля. Коллектив возглавил опытный режиссерА. Соломарский» [26, с. 205].28 жовтня 1944 оперою М. Вериківського «Наймичка» (режисерВ. Манзій, художник О. Хвостенко-Хвостов) відкрив сезон Київський театропери та балету ім. Т. Шевченка.Нині стали відомі сторінки творчої праці театрів і по той бік лінії фронту.Театри багатьох країн Європи в період 1939–1945 рр. опинилися на території,тимчасово окупованій німецькими військами. Кращі представникинаціональної творчої еліти — режисери, художники, актори, драматурги— в цих країнах вимушені були жити в умовах духовного та фізичного поневолювання.В таких умовах опинилася Україна влітку–восени 1941: багатодіячів культури не змогли евакуюватися на Схід, до речі, як і весь сорокамільйоннийукраїнський народ. Вони залишилися на Батьківщині. Театрставав своєрідною трибуною духовного національного опору.«Свідома частина українців добре це розуміла і належно оцінюваласитуацію. Тому використовувала усі щілинки дозволеного для відродженняі утвердження української культури» [26, с. 76]. Відомо, що на другий деньпісля вторгнення ворога на територію України Організація українськихнаціоналістів Бандери (ОУН) передала уряду Німеччини меморандум,в якому враховувалися події періоду німецької окупації 1918-го, містивсязаклик до створення суверенної економічно незалежної України із збройнимисилами, які б були гарантом Союзу двох держав. Така позиція українськихпатріотів була не тільки не прийнятною для Берліна, але й заперечуваласвітові амбіції національного соціалізму. «У важкий час воєнноголихоліття сподвижники національного духу великими мистецькими здобут-405