Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олексій Роготченкота інтерпретаційних методів, що дозволило показати досліджувану проблемуз різних точок зору.Найбільш розгорнено свої погляди на соцреалізм виклав головний ідеологкнижки — Х. Гюнтер. Він визначив основні архетипи радянської культури,формальні особливості тоталітарного мистецтва й життєві фазисоцреалістичного канону [117]. Дослідник виділяє п’ять неодмінних ристоталітарної культури: «Тоталитарное общество как синтетическое произведениеискусства похоже на гладкую непроницаемую поверхность, длясоздания которой используются самые разные элементы — сверхреализм,монументализм, классицизм, народность и героизм. По внутреннему состояниюэтот синтез искусств — насильственная гармония, по внешнему проявлению— агрессивная героика» (цитуємо мовою видання) [117, с. 14].Згідно з Х. Гюнтером, канон – «система регулювання мистецтва», яка виконуєдві основні функції — «стабілізуючу» й «селективну» [117, с. 281].Історія соцреалістичного канону ділиться на п’ять так званих «життєвихфаз». Перша — протоканон як підготовча стадія та резервуар текстівта ескізів власне самого канону. Друга — фаза канонізації, в якій канонформується як більше або менше систематичне ціле стосовно інших традицій.Далі йде фаза використання канону, коли повністю проявляються йогомеханізми, фаза деканонізації, коли канон розширюється й втрачає своюобов’язковість, й нарешті — постканонічна стадія, яка виникає після розпадуканону. Таким чином, концепція Х. Гюнтера, по суті, прагне охопитий систематизувати на прикладі аналізу радянської літератури процесиХХ ст. з позицій «соцреалістичного центризму». Багато положень Х. Гюнтераперегукуються з нашими висновками, з іншими можна сперечатися, алевони імпонують і змушують уважніше вдивлятися у власний матеріал.Надзвичайно цікавим й плідним для написання книги стало ознайомленняз ідеями інших учасників проекту, зокрема С. Бойма, К. Кларка, В. Паперного,І. Голомштока, О. Булгакової.Для нас означений і досліджений період цікавий ще й тим, що західначастина України, яка була приєднана до СРСР лише у 1939 р., розвиваласяза іншими законами. Тому її художнє життя 1930-х і перших повоєннихроків було практично вилучене ідеологами тоталітарної системи зі сфериоб’єктивних наукових досліджень. До недавнього часу лише за кордоном,у колах української еміграції, здійснювалася певна робота й завдяки цьому24