Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Особливості розвитку образотворчого мистецтва Галичиниі водночас трагічними долями мисткинь інших країн, яких так само знаковообирали Системи бути їх прапорами. Принагідно згадати творчий шляхукраїнки Тетяни Яблонської, росіянки Віри Мухіної, німкені Лені Ріфеншталь…Сповненою парадоксів є й доля колишнього учасника «Краківськоїгрупи», одного з перших членів КПЗУ — Леопольда Левицького (принагіднозгадаємо, що місцева організація КПЗУ була розгромлена і чимало їїчленів репресовано). Л. Левицький неодноразово зазнавав прилюдних знущань«за прояви формалізму». Щоб доказати свою лояльність, він змушенийбув виконувати портрети партійних керівників, просячи при цьомунеодноразово допомоги у своїх друзів [15, с. 46]. Цю думку підтверджуєстворене ним полотно «Дума про возз’єднання» (1951–1954 рр.), яке настількивідрізняється від усіх праць художника, що викликає закономірний сумнівщодо його авторства.Всебічний аналіз художнього життя в західноукраїнських землях у період1945–1960-х дозволяє зробити низку висновків. Наприкінці 1950-х, а особливона початку 1960-х стало цілком очевидним, що зусилля радянськогоідеологічного апарату, прикладені для запровадження засад в Галичинісоцреалізму, були практично даремними. Соцреалізм, як насильно впроваджуванакультура у вузькопартійному розумінні не міг бути сприйнятимгалицьким мистецьким соціумом. Але, важливо відзначити, що він і не буводнозначно вибракуваний, як і будь-яка реалістична тенденція, яка періодичноз’являється в історії мистецтва. Саме тому на загальні проблеми входженнясоцреалізму в мистецьке середовище необхідно дивитися ширше:«Як офіційний напрям, як носій ідеології держави «соцреалізм» прагнувзаволодіти усім простором культури. Цього не сталося. Значить, говорячипро «соцреалізм», треба бачити його і в горизонталі того мистецького середовища,де було немало іншого» [14, с. 245].Підсумовуючи вищенаведені факти мабуть найдоцільніше звернутисядо слів О. М. Голубця, який стверджує, що в основі перемін, які відбувалисяу досліджуваний період в мистецькому середовищі на західних земляхУкраїни, лежить «протистояння численних модерністичних течій (в томучислі й авангардних) і радянського мистецтва доби тоталітаризму. В ційвиразно антагонізуючій парі модернізм постає у двох основних формах:у численних авангардних денаціоналізованих модифікаціях і в яскравих при-527