Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олексій РоготченкоЗ початком 1930-х рр. розпочинається політизація у мистецтві, яка охоплюєі навчальний процес. Нарком освіти в Україні О. Скрипник виступаєна захист зв’язку мистецтва з виробництвом, а школу М. Бойчука розглядаєяк найбільш пов’язану з виробничим напрямком, вважаючи останню однієюіз умов розвитку Харківського художнього інституту (С. Нікулєнко). Лекційнапропаганда, декларативна моральна й матеріальна підтримка авторів,орієнтованих на метод соціалістичного реалізму, встановлюють нові експозиційній естетичні стандарти, власне, ідеологічні норми, що негативновідіб’ється на характері пластичного мислення української графічної школи.Вже друга половина 1930-х років продемонструє монополізацію реалістичноготипу мистецтва з усіма наслідками щодо формотворчості стилів.У графіці з середини 1930-х примусово насаджується жанрова композиція,власне, репортажно-ілюстративні сцени. «Актуалізація» мистецтвапередвижників з тримірним картинним простором підпорядковується «теоріїбезконфліктності», що передбачає відтворення виключно позитивнихсторін радянської дійсності.Повний ідеологічний контроль над культурою сталінської доби реалізуєтьсяшляхом фізичного знищення кращих представників національногомистецтва, серед яких столичні харківські графіки І. Падалка й О. Маренков.Ідеологічний диктат призводить В. Єрмилова, О. Довгаля та інших художників,що формувалися на засадах модернізму, до морального зламу й прирікаєна внутрішню опозицію Г. Бондаренка, М. Котляревську, Б. Бланка,Й. Дайца, З. Фрадкіна та ін.Єдиною спільною рисою для митців трьох десятиліть між 1930 і 1950 рр.залишається талант і майстерність, яку, не дивлячись на усі політичні катаклізми,в українському митцеві не вдалося знищити, адже мистецтво графікив Україні базувалося на міцних національних традиціях і професійних школах,де творчий шлях у становленні та розвитку визначив її місце як одногоіз основних демократичних і доступних видів образотворчого мистецтва.На початку 1930-х років, після постанови від 23 квітня 1932 р. про перебудовулітературно-художніх організацій, видання плакатів було сконцентрованепри видавництві «Література і мистецтво» (Харків). Плакат повністюперейшов, як різновид графіки, на рейки тоталітарної ідеологічної системидержави. Одне із яскравих свідчень того — плакат А. Страхова«Дніпрельстан збудовано», де на тлі дніпровської греблі — усміхнене250