Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олексій Роготченкорадянська влада встигла знищити лише Михайлівський собор. Другій черзіреконструкції завадила ВВВ.В умовах конкурсу, у якому взяли участь найвідоміші радянські архітекториз Москви, Ленінграда, Харкова, Києва, були обов’язкові завдання— двофасадність споруд і вертикальна домінанта — пам’ятник В. Леніну.Конкурс тривав протягом 1934–1935 рр. і пройшов у два етапи. В роботіконкурсу взяли участь К. Алабян, В. Риков, І. Фомін, Д. Чечулін, Й. Лангбард,П. Альошин, Й. Каракіс. Практично всі проекти віддзеркалюють суспільнополітичніта художньо-стилістичні проблеми часу — гігантоманію, парафразкласицистичних ідей, орієнтацію на мілітаристську державу. Перемігу конкурсі архітектор Й. Лангбард, за проектом якого до війни встигли збудуватиліву частину півкола — будівлю ЦК ВЛКСМ. Нижче буде поданоспеціальний матеріал про розробку забудови площі, як феномену українськогорадянського архітектурного тоталітаризму.* * *Співставлення часу нинішнього з подіями семидесятилітньої давниниу роздумах про архітектурні стилі, їх задачі і шляхи, про роль особи у творчості(в даному випадку архітектурної), про вплив соціуму і залежність віднього, а також про вічну функцію творця навколишнього відчутного на дотиксередовища, малоймовірно лише з першого погляду. Адже сьогодні, з висотивдало розпочатого у сенсі архітектурного буму третього тисячоліття,знаючи, чим саме завершилися у вітчизнянній історії тридцяті, сорокові,п’ятдесяті роки минулого сторіччя, легко робити висновки, шукати винних,слухати і сприймати чи несприймати різні версії давно минулих подій. Як і вбудь-якій державі, у нашій історії мистецтв обов’язково знаходяться особи,що плюндрують вітзизняну історію, борючись з давно померлими героямитих подій, з їх вчинками, діями та творами, не пояснивши і, що найприкріше,не розказавши усю правду до кінця. Так з напівправди, напівбайок з недоведеноївини складаються легенди, що переписуються спочатку, як версії,а згодом стають вироками. Як не парадоксально, але чим більше розкриваєтьсязасекречених у архівах джерел з історії відчизняного мистецтва, тимпрозорішою стає повна безпорадність вітчизняного мистецтвознавствау висновках минулих періодів. І навпаки — події, що здавалися знайоміз дитинства, набувуають іншого психологічного навантаження, після роз-348