Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Театр 1930–1950-х рр. очима художника і глядачавним художником Оперного театру. Ще до закінчення війни А. Петрицькийу Києві працював (1945) над постановкою балету «Лілея» (на сюжет творівТ. Шевченка) разом із балетмейстером Г. Березовою.«Художнє оформлення “Лілеї” пройняте поезією Шевченка. В мальовничихдекораціях багато романтики. Тут художник також подає чудовузавісу, яка вводить глядача в настрій спектаклю. Під чарами цього настроюглядач перебуває до кінця вистави» [там само, с. 28].Одним із центральних живописних образів було панно, що зображувалодівочий хоровод біля палаючих купальських вогнищ. Емоційний, поетикоромантичнийхарактер декорацій, темно-сині, сріблясті, чорні тони в живописудеяких картин були трактовані суто функціонально декоративно.Кульмінацією в сценографії балету стає живописне тло ІІ дії, де Лілеязнаходить притулок у циганському таборі серед степу, — художник вженаведеними прийомами психологізував стан природи, — небо темніє, колив табір вриваються гайдуки, свіжі фарби літа стають напруженими і різкоконтрастними. «З чисто земною радістю купальських танків та ігор прекрасноконтрастують казковість лісу, куди потрапляє нещасна ламкаі незламна Лілея, фантастичність царства русалок» [23].Творча доля багатьох провідних майстрів сценографії в евакуаціїбула пов’язана з театрами, в яких вони працювали, доводилося такожвиконувати і суто військово-політичні завдання. Наприклад, під час перебуванняз театром ім. М. Заньковецької у Новокузнецьку Ф. Нірод бувзобов’язаний керувати бригадою художників, яка виконувала численністенди, плакати, портрети партійних і урядових керівників для госпіталів,клубів і шкіл [6, с. 16]. Для фойє театру Ф. Нірод систематично робивплакати-композиції на воєнні теми зразка плакатів РОСТа. В 1942–1943 рр.Ф. Нірод оформив вистави «Загибель ескадри» О. Корнійчука, «Ждименя» К. Симонова, «Україна в боротьбі» В. Харченка. Творчий задумхудожника не завжди можна було виконати на належному технічномурівні. Декорації робилися із старих задників куліс і бутафорії, перероблялисяз інших вистав.1942 р. «Правда» надрукувала п’єсу О. Корнійчука «Фронт», яка незабаромпройшла у тридцяти українських театрах («Партизани в степахУкраїни» того ж автора — у двадцяти восьми). П’єса «Партизани в степахУкраїни» хибувала на поверховість і схематизм, але вона була сповнена401