Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олексій Роготченколенні, в зручних для актора площадках і східцях. До цього слід додати, щона всьому художньому оформленні лежав знак високої, прозорої поезії, якавластива раннім поезіям Шекспіра. Вся ця весела карнавальна вистава булаблизька духу Уманського…» [34, с. 27].Після повернення з евакуації Український драматичний театрім. М. Зань ковецької почав постійно працювати у Львові. (В Запоріжжів перші післявоєнні роки був відбудований новий театр — з більш просторимі зручним приміщенням, із сучасною сценічною технікою. Там почав зновупрацювати колишній Житомирський драматичний театр ім. М. Щорса.)В театрі ім. М. Заньковецької відбуваються зміни — Ф. Нірод був призначенийголовним художником Львівського театру опери та балету ім. М. Щорса.В театрі ім. М. Заньковецької на довгі роки стають сценографами-постановникамиВ. Борисовець і Ю. Стефанчук. «У художника Ю. Стефанчукаособлива любов до пошуку деталей в оформленні, художньому чіткому відборі,що викликає у глядача образне сприйняття вистави. Так, наприклад,було із ви рішенням оформлення вистави «За другим фронтом» В. Собка.Єдина вишка з вартовим (правильніше, тільки її верхівка) ставала образомвсієї картини «концентраційного табору» [36, с. 160].Серед доробку 1945–1950 рр. Ю. Стефанчука на сцені цього театру —оформлення вистав «Загибель ескадри», «Макар Діброва», «Калиновийгай», «Крила» О. Корнійчка (режисер Б. Тягно), «Розлом» Б. Лавреньова(режисер Б. Тягно), «Три сестри» А. Чехова (режисер Б. Романицький).Постановку спектаклю «Три сестри» було здійснено 1947 р., художникі режисер намагалися відійти від класичних канонів у декораційному вирішенніцієї п’єси, що з’явилися ще в 1900–1910 рр. на сценах МХАТу і Малоготеатру в Москві. Ідея вистави, що містила в собі прагнення людей до світлогота щасливого майбутнього, була співзвучна мріям багатьох людей у першіпіслявоєнні роки. Серед інтелігенції ще був поширений міф, що війна буласвоєрідним очищенням від скверни та духовного сатанізму 1930-х рр.Режисер і художник підкреслили у виставі чистоту та щирість, незламнувіру та самовідданість у боротьбі за свої ідеали Ольги, Маші, Ірини,Вершинина та Тузенбаха [24, с. 520].Художник-постановник Ю. Стефанчук створив живописно-об’ємнусистему декорацій, насичених тонкою сполукою блідо-зеленавих тонів,експресивно-романтичний характер сценічного пейзажу із підкреслено420