Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олексій Роготченкоін фор мацію. «Найзначнішою проблемою 30-х рр. стало створення парадногоцентру столиці. За результатом конкурсу 1934 р. прийняли пропозиціюП. Юрченка розмістити центр Києва на місці Михайлівського Золотоверхогомонастиря. Схвалено проект архітектора Й. Лангбарда, часткова реалізаціяякого виявила повну неспроможність створити цікавий архітектурнийан самбль» — прочитаємо у оновленій історії вітчизняної архітектури.(Іс торія української архітектури / За ред. В. Тимофієнка. — К., 2003. —С. 421). Цілком можливо, що як і сотні інших байок про події в історії вітчизняногомистецтва, це вигадка, але дотримуючись правил мистецтвознавчоїетики, треба розглядати дві сторони медалі. Інша версія розповідає, щожитловий будинок Київського військового округу за адресою Георгіївськийпровулок 2/8 авторства Й. Каракіса, що був зведений поруч із спеціальнодля цього знищеною у 1931 р. Георгіївською церквою — будівлею часівзаснування Володимирського собору, мав стати західною межею найбільшоїв Європі площі… Іще цей будинок в народі досі називають «розстріляним»,бо між 1937 і 1941 тут, на розі вулиць Володимирської та Георгіївськогопровулку мешкали головним чином військові високопосадовці, які майжеусі загинула у чистках НКВС.Переважну більшість конкурсантів влаштовувало знесення старих храмівдля розчищення будмайданчика. Ніхто не заперечив проти гігантськогомонумента, який спотворював дніпровські схили і зорово знищував іншувертикаль — дзвіницю Києво-Печерського монастиря, а розробка велитенськогомасиву вільної площі, яка б використовувалася переважно для військовихпарадів і демонстрацій трудящих, стовідсотково ототожнювалопроект з аналогічними творами мусолінівської Італії та гітлерівськоїНімеччини. Переміг у конкурсі архітектор Й. Ланбард, за проектом якогодо війни встигли збудувати ліву частину півкола — будівлю ЦК ВЛКСМ.Існуюча площа і зараз має великі розміри 600 120. Кордони можливогобудівництва сягали 1500 2000, але навіть цей гігантський проектне йшов у порівняння з проектом німецьким, про який докладно розповідаєйого автор Альберт Шпеер у книзі «Спомини» (А. Шпеер. Воспоминания /Пер. с нем., вступ. ст. Н. Яковлева. — Смоленск, 1997). Як і радянські високопосадовці,що опікувалися держваними архітектурними конкурсами1930-х, Гітлер особисто втручався у концепт і проекти забудови новихНімецьких площ, напівжартома, напівсерйозно пропонуючи себе у якості354