Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Метод соціалістичного реалізму…Багато українських мистецтвознавців намагалися донести правдудо читача на сторінках місцевих газет і у мистецтвознавчих збірниках, щовидавалися Інститутом мистецтвознавства, фольклору та етнографіїАкадемії наук УРСР. Але навіть найменший відхід від комуністичної лініїв українському радянському мистецтвознавстві у бік вивчення національнихтрадицій, навіть згадка про імпрессіонізм чи дореволюційне авангардне мистецтвонаражалися на повчальну статтю з Москви: «Проте треба визнати,що секція критики і мистецтвознавства Спілки радянських художниківУкраїни не спромоглися по-більшовицькому до кінця здемаскувати тих«мистецтвознавців», які в своїх «наукових» розвідках протягувалибуржуазно-націоналістичні концепції «школи» Грушевського. Не зробивцього і колектив наукових працівників Інституту мистецтвознавства, фольклорута етнографії Академії наук УРСР, очолений М. Рильським. А самецьому Інституту потрібно було не обмежуватися критикою «при зачиненихдверях» націоналістичних концепцій у творах своїх наукових працівників:Я. Затенацького, Б. Бутника-Сіверського та ін., а винести її, критику, в пресута на обговорення широкої мистецької громадськості. Коріння цього требавбачати у відсутності в Інституті справжньої більшовицької атмосфери критикиі самокритики, в ліберальному ставленні до тих, хто намагається відгородитисьвід критики і тим самим залишитись на своїх старих, ворожихмарксизмові-ленінізмові буржуазно-націоналістичних позиціях.Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії Академії наукУРСР протягом трьох останніх років працював над створенням «Короткогонарису історії українського образотворчого мистецтва». Маючи і час, і відповідніумови для роботи над «Нарисом», авторський колектив (Л. Славін,Л. Калениченко, Б. Бутник-Сіверський та Я. Затенацький) не справився з по ставленимиперед ними завданнями, не вніс нічого нового в радянське мистецтвосаме через те, що опинився у полоні антинаукових буржуазно-націоналістичнихконцепцій «школи» М. Грушевського та писанини таких махрово-націоналістичнихмистецтвознавців, як Д. Антонович, П. Зайцев, Ф. Ернст та інші.Уникаючи широкого обговорення цього «Нарису» художньою громадськістю,Інститут з санкції самого керівника і редактора «Нарису» М. Рильськогопоспішив здати його до друку у видавництво «Мистецтво».Запеклий ворог російської культури, колишній петлюрівський міністрІ. Огієнко вважав за єдино правильний науковий принцип «звати україн-97