Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Олексій Роготченконі. Вони були б набагато повчальніші і корисніші, коли б “визнані таланти”й літературні пастирі не загострювали їх своїм самолюбством, своїм чванством.Представники окремих літературних груп ведуть дебати між собоюв тоні, не гідному товаришів, людей які роблять єдину колективну справу.Коли б літературні суперечки провадились в тоні, більш строгому ідеологічно,більш серйозно і спокійно, менш чванливо і без брутальних особистихвихваток, — провінціальні літературні гуртки не писали б от таких справедливихзаяв: «Однією з перешкод для нашого навчання є гостра боротьбалітературних груп і напрямків. Дуже важко писати, та ще вчитись писати,у безперервних бійках і підсиджуваннях». Невідомі робкори з твору Горькогоу цитатах з своїх листів пояснюють відверто мовою партійних керманичем«…чесній пролетарській душі добре чути в цьому шумі базар, гендлярство»,«Ми — чорнороби, нові мітли, які повинні чисто вимести із сміттямвсе погане», «Я знаю, що неук, але боюся заразитися буржуазноюкуль ту рою», «Бий, але навчи». Перший пролетарський письменник резюмує.«Ці люди варті найглибшої уваги і всілякої допомоги, бо вони — інтелектуальнасила трудового народу, майбутні «хороші» журналісти, письменники,люди революційно-культурного діла і оплот проти жаб міщанства,що знову починають квакати. Бити їх — б’ють з охотою, але вчать — поганоі майже завжди — жорстоко!» Стаття закінчується вироком. «Якщо мисправді хочемо створити нові, більш «людяні» взаємовідносини середлюдей, ми, очевидно, повинні розпочати створення «нової культури» у своємусередовищі*.1932-го року напередодні горезвісної постанови ЦК ВКП(б) «Проперебудову літературно-художніх організацій» Максим Горький створюєіще один «шедевр» — статтю «Про літературну техніку». Насправді цекерівництво до дії у знищенні тих митців, які працюють не в руслі бажаногометоду. «Ми вважаємо талановитими літераторів, які добре володіють прийомамиспостереження, порівняння, добирання найбільш характерних класовихособливостей включення-уявлення цих особливостей в одну особу;так створюється літературний образ, соціальний тип. Уявлення — один* Стаття вперше була опублікована в № 101 «Известий», від 1 травня 1928 р.,на стор. 2. Йдеться про статтю 1897–1898 р. «Від якої спадщини ми відмовляємось?»(В. І. Ленін, Твори. Вид. 4. Т. 11. С. 441–481).54